Re: цензії
- 05.11.2024|Михайло ЖайворонСлова, мов цвяхи, вийняті з долонь
- 05.11.2024|Ігор ПавлюкПароль до вирію
- 30.10.2024|Михайло ЖайворонВоскресіння у слові
- 30.10.2024|Тарас Кремінь, кандидат філологічних наук, Уповноважений із захисту державної мови«Хотіла б я піснею стати...»
- 28.10.2024|Олена Даниліна, філологиня, письменниця, арттерапевтиняУ війни не дитяче обличчя
- 27.10.2024|Євгенія ЮрченкоДраматично-поетичний світ Ігоря Павлюка
- 25.10.2024|Ігор ЧорнийПримари минулого
- 20.10.2024|Євгенія ЮрченкоПан на своїй землі
- 19.10.2024|Антоніна Царук, м. КропивницькийВидобувач поезії з буднів
- 17.10.2024|Альона Радецька, поетеса, літературна критикиняТрансформація життєвих істин — шлях до самопізнання
Видавничі новинки
- Корупція та реформи. Уроки економічної історії АмерикиКниги | Буквоїд
- У "НІКА-Центр" виходять книги Ісама Расіма "Африканський танець" та Карама Сабера "Святиня"Проза | Буквоїд
- Ігор Павлюк. "Бут. Історія України у драматичних поемах"Поезія | Буквоїд
- У Чернівцях видали новий роман Галини ПетросанякПроза | Буквоїд
- Станіслав Ігнацій Віткевич. «Ненаситність»Проза | Буквоїд
- Чеслав Маркевич. «Тропи»Поезія | Буквоїд
- Легенда про ВільнихКниги | Буквоїд
- Нотатник Вероніки Чекалюк. «Смачна комунікація: гостинність – це творчість»Книги | Буквоїд
- Світлана Марчук. «Небо, ромашки і ти»Поезія | Буквоїд
- Володимир Жупанюк. «З подорожнього етюдника»Книги | Буквоїд
Re:цензії
Маріанна Кіяновська: Масова література — джерело універсального знання про культуру
На запитання порталу «Буквоїд»: «Що читати?» відповідає письменниця, літературознавець та перекладач Маріанна Кіяновська.
- Що Ви читали останнім часом? Що сподобалося, що ні?
- Останнім часом я читала багато книг, які прийнято вважати масовою літературою. Вона мене дуже цікавить як соціокультурний феномен. Взагалі, масову літературу зазвичай дуже недооцінюють — а саме вона, на мою думку, може бути джерелом цілком універсального знання про культуру. Масова література — не мозок, вона — це те, що у животі, але для того, щоб мислити, потрібно хоч іноді їсти. Безумовно, це стосується все ж таки тільки добрих книжок — і в доброму перекладі, бо роман Стівена Кінга «Під куполом» у перекладі Красюка виявився для мене абсолютно нестравним, і саме з огляду на якість перекладу. Якщо вже говорити про їжу, то вже років зо два я з насолодою, в тому числі — інтелектуальною, почитую книги В.В. Похльобкіна, абсолютно недооціненого свого часу історика-скандинавіста, корифея кулінарного мистецтва. Книги його — наукові шедеври, але це майже непомітно, адже пише він, і то насамперед, для домогосподарок. Відкриттям для мене стала Фенні Флегг, книги якої я запропонувала своїй 15-річній доньці. Але, спостерігаючи за її реакцією, і сама прочитала всі романи Фенні Флегг, які тільки вдалося знайти, так само «за компанію» перечиталися і «Шоколад» та «Острів на краю світу» Джоан Харріс. Принципово читаю Краєвського. Ну і, звичайно, намагаюся стежити за новинками від українських авторів. «Садівник з Очакова» та ювілейна есеїстика Куркова, Антон Санченко, Олена Захарченко (по-справжньому цікаво!), «Ворошиловград» Жадана, КСДівські Сняданко, Іздрик, навіть Люко Дашвар, яка мені принципово не подобається, але — мені ж треба знати, чому. Намагаюся стежити за книгами Яни Дубинянської. Взагалі, цей перелік дуже неповний, бо щотижня я прочитую у середньому 2-3 книги. Іноді мені здається, що я — радше не письменник, а професійний читач. При цьому я читаю іноді тексти, які мені неприємні — не для того, щоби мати враження про ці книжки, а щоб мати уявлення про тектонічні зміни всередині культури (у тому числі — української) в цілому. У цьому сенсі повчальними виявилися «Записки…» Ліни Костенко і скандал довкола цієї доволі несподіваної, хоч і дуже довгоочікуваної прози. Напевно, не тільки я відчула в цій книзі велетенський руйнівний потенціал. Але є книги, які мене будують. Одна з них — роман Маріам Петросян «Дім, в якому…». Без перебільшення, ця книга — одна з найкращих, які я читала в житті. Це — новий Маркес, це написаний великим художником великий роман, текст, який у зіткненні з тут-і-тепер уяви того, хто його читає, безнастанно змінюється (десь так, як усмішка Джоконди), я впевнена, що ця книга справить величезний вплив на розвиток і самоусвідомлення світової художньої літератури, як свого часу — проза Сервантеса, Кафки, Джойса. Хоч і на зовсім іншому рівні, мені дуже подобається все, що пише Ольга Токарчук. Дві її останні книги — справді великі. Ще цього року я перечитала все, що вдалося знайти, від Кутзее, Сарамаго, Еко, без них сучасна література — як балерина без пальців. Дуже люблю прозу Петера Хйога (Peter Hоeg), Торгні Ліндгрена, Тараса Прохаська, Дзвінки Матіяш. Великим подарунком для мене стало видання Лишеги. Його «брата-друга» я — майже 20 років тому — переписувала із журналу «Сучасність» у загальний (96-сторінковий) зошит, а тому перечитувати цю річ було мені солодко і до болю пронизливо. Дуже важливим автором (і людиною) є для мене Леонід Юзефович, неймовірно важливим автором і людиною є для мене Оксана Забужко. Її листування з Шевельовим (а до того — «Музей покинутих секретів» і «Нотр Дам де Юкрейн — Українка в конфлікті міфологій») — віха в нашій літературі. З нетерпінням чекаю кожного наступного уривка прози (наразі — недрукованої) від Оксани Луцишиної, з не меншим нетерпінням стежу за всіма публікаціями Богдани Матіяш і Костя Москальця.
З багатьох причин безцінним досвідом стали для мене романи Дмітрія Бикова, особливо —«Орфорграфія», але також «Остромов…» і «ЖД» (дещо раніше я читала надзвичайно глибоку і цілісну його монографію про Бориса Пастернака), «Бард» та деяка інша проза Марії Галіної. Звісно — Пєлевін. Слідами Бикова і Пєлєвіна трохи читала Троцького і Леніна, зокрема «Державу і революцію». Прочитавши Леніна — прочитала «Майн Кампф» Гітлера, бо я — письменник, мені важливо знати, з чого виникає суспільна агресія, ненависть до ближнього. Над цим просто не можна не замислюватися. Україна зразка 2010-2011 року має багато спільного з Німеччиною 1936-1937 років, відбуваються якісь глибинні зміни на рівні ментальності, повсякденного життя, і це мене дуже турбує. Тому я намагаюся читати першоджерела — документи, мемуари (з останнього — тритомники Бісмарка і Черчілля; я не все зрозуміла, бо я не історик, мені бракує фахового знання контексту, але я рада, що я прочитала ці книги принаймні по-дилетантськи), підшивки деяких старих газет і журналів, іноді — маргінальні, забуті чи перекреслені ходом історії книги, як-от «Капітал» (Маркса, а не Жадана), книги, які стосуються теорії ігор або методів маніпулювання великими групами людей, «бульварну» публіцистику.
Я зовсім не згадувала тут про поезію, а також про культурознавчі та літературознавчі дослідження. І, мабуть, не наважуся давати якісь поради — бо в царині читання як себетворення радити щось майже неможливо. Ну, хіба що пораджу те, що недавно порадили мені. Це — Клемперер, «Мова Третього Рейху». Варто зробити відповідні висновки — матеріал українських мас-медіа дає багато поживи для роздумів.
- Що плануєте прочитати?
- Щодо читацьких планів — їх у мене не буває. Іноді (чи навіть зазвичай) одна книга тягне за собою іншу, у мене це щоразу стається, коли я читаю авторську прозу Андрія Содомори. Іноді — хочеться закрити книгу — так би мовити, на найцікавішому місці, щоби розв’язка так ніколи і не настала. Загалом кажучи, читаючи, я намагаюся заповнювати якісь прогалини — але ж їх так багато! Єдине, що можу сказати з цілковитою впевненістю: краще читати не погані газети, а добрі книги.
Додаткові матеріали
- Андрій Бондар: «Принципово не читаю «прохідних» і попсових книжок»
- Володимир Самойленко: «Часу читати обмаль, тому не можу собі дозволити читати «погані» книжки»
- Олег Соловей: «Пропоную читачам «Буквоїду» уникати жанрів сучасного детективу, фентезі, еротики, порно…»
- Максим Розумний: «Книжки, яка б захопила по-справжньому, останнім часом ніяк не трапляється»
- Катріна Хаддад: «Як виховувати дітей без покарань» – книжка цікава і, сподіваюся, корисна
- Богдан-Олег Горобчук: Тексти Льоси – гурманська, насичена проза – іноді іронічна, іноді – вкрай серйозна, але завжди непересічна
- Дзвенислава Матіяш: «Мені вразили «63 дуже короткі оповідання» Лінор Ґоралік»
- Валентина Бочковська: «Не варто втрачати час, читаючи літературу, яка не дає насолоду душі і розуму»
- Олександр Афонін: «Останнім часом намагаюсь познайомитись з прозою письменників Скандинавії»
- Жанна Боднарук: На жаль, в наш час мало часу на читання
- Денис Карасьов: Читання — заняття травмонебезпечне
- Олександр Шевченко: Раджу «Чорт зна що» Юрія Винничука — товстенну «антологію» про всіляку нечисть
- Юлія-Ванда Мусаковська: «Для мене існує категорія «приліжкових» книг, які часом перечитую на ніч»
- Володимир Даниленко: «Таке враження, що в сучасній культурі грузинів стільки, як китайців, а китайців стільки, як грузинів»
- Аліна Сваровскі: Я би порадила всім жінкам знайти книгу Антоніо Менегетті «Жінка: секс, влада, благодать»
- Володимир Цибулько: В наш час читач є фактичним активним співавтором письменника
- Богдан Пастух: Раджу «Чарівну гору» Томаса Мана в українському перекладі Романа Осадчука
- Ірина Мацко: Люблю читати Ірен Роздобудько та Лесю Романчук
- Ігор Котик: Можу порадити роман Зеді Сміт «Білі зуби»
- Катерина Бабкіна: Мене дуже вразила книга Джонатана Сафрана Фоєра «Extremely Loud and Incredibly Close»
- Галина Вдовиченко: Я читаю книжку тоді, коли виникає бажання взяти до рук саме цю книжку
- Божена Антоняк: Рекомендую «Веди свій плуг понад кістками мертвих» Ольги Токарчук
- Тетяна Трофименко: Фанатам сучасної української психологічної прози раджу книжку Наталки Сняданко «Гербарій коханців»
- Михайло Бриних: Не існує книжок, які б можна було радити всім
- Анатолій Дністровий: Мертві краще написали за живих
- Дмитро Дроздовський: Раджу всім перечитати «Державця» Макіавеллі, «Ричарда ІІІ» Шекспіра і «Проби» Монтеня
- Віталій Портников: Книжка, написана в певній місцевості - або про певну країну – «оживає» на тлі цієї країни
- Ірина Шувалова: «Не втомлююся рекомендувати Сєрґєя Чєґру»
- Олег Вергеліс: Раджу почитати Олександра Баріко
- Таня Малярчук: «Томисько «Ботакє» Тараса Прохаська гріє душу»
- Володимир Рутківський: Любіть творчість Олександра Гавроша
- Олена Марінічева: «З нон-фікшену я б порадила книгу німецького філолога Віктора Клемперера «Мова Третього Рейху»
- Стронґовський: Сподобався роман Артура Клінава «Шалом»
- Станіслав Вишенський: «Насамперед, раджу читати вірші»
- Катерина Хінкулова: Раджу твори Каті Мєтєліци — дуже смішно та іронічно
- Любов Якимчук: «Радити читати – це як радити, яку білизну вдягнути»
- Оксана Луцишина: Читаю або дуже вишукану літературу, або романи про зомбі чи голлівудських дружин
- Тетяна Щербаченко: Раджу прочитати «Зеленый шатер» Уліцької
- Дана Рудик: «Записки самасшедшого» – біопсія злоякісної пухлини сучасного суспільства»
Коментарі
Останні події
- 30.10.2024|14:38У просторі ПЕН відбудеться зустріч із письменницею Оксаною Мороз у межах Кіноклубу Docudays UA
- 30.10.2024|13:4410 причин відвідати Фестиваль “Земля Поетів” у Львові 9-10 листопада
- 28.10.2024|13:51Оголошено довгі списки Книги року ВВС-2024
- 25.10.2024|09:29Книгарня біля Софіївського парку: "Книгарня "Є" відкрила магазин в Умані
- 19.10.2024|09:56Названі лавреати Міжнародного літературного конкурсу прози рукописів «Крилатий Лев»
- 17.10.2024|12:48У видавництві “Чорні вівці” розпочався передпродаж підліткового зимового фентезі “Різдвяний експрес” Карін Ерландссон
- 17.10.2024|11:55Розпочався конкурс на здобуття премії Drahomán Prize за 2024 рік
- 17.10.2024|11:33Що читає Україна?: аналітика по областям
- 17.10.2024|11:27«Liber 24»: як Україна вперше взяла участь у книжковому ярмарку в Барселон
- 11.10.2024|18:46Киян запрошують обміняти російськомовні книжки на українські по “шокуючій знижці”