Головна\Re:цензії\Що читати?

Re:цензії

11.08.2011|07:05|Буквоїд

Маріанна Кіяновська: Масова література — джерело універсального знання про культуру

На запитання порталу «Буквоїд»: «Що читати?» відповідає письменниця, літературознавець та перекладач Маріанна Кіяновська.

- Що Ви читали останнім часом? Що сподобалося, що ні?
 - Останнім часом я читала багато книг, які прийнято вважати масовою літературою. Вона мене дуже цікавить як соціокультурний феномен. Взагалі, масову літературу зазвичай дуже недооцінюють — а саме вона, на мою думку, може бути джерелом цілком універсального знання про культуру. Масова література — не мозок, вона — це те, що у животі, але для того, щоб мислити, потрібно хоч іноді їсти. Безумовно, це стосується все ж таки тільки добрих книжок — і в доброму перекладі, бо роман Стівена Кінга «Під куполом» у перекладі Красюка виявився для мене абсолютно нестравним, і саме з огляду на якість перекладу. Якщо вже говорити про їжу, то вже років зо два я з насолодою, в тому числі — інтелектуальною, почитую книги В.В. Похльобкіна, абсолютно недооціненого свого часу історика-скандинавіста, корифея кулінарного мистецтва. Книги його — наукові шедеври, але це майже непомітно, адже пише він, і то насамперед, для домогосподарок. Відкриттям для мене стала Фенні Флегг, книги якої я запропонувала своїй 15-річній доньці. Але, спостерігаючи за її реакцією, і сама прочитала всі романи Фенні Флегг, які тільки вдалося знайти, так само «за компанію» перечиталися і «Шоколад» та «Острів на краю світу» Джоан Харріс. Принципово читаю Краєвського. Ну і, звичайно, намагаюся стежити за новинками від українських авторів. «Садівник з Очакова» та ювілейна есеїстика Куркова, Антон Санченко, Олена Захарченко (по-справжньому цікаво!), «Ворошиловград» Жадана, КСДівські Сняданко, Іздрик, навіть Люко Дашвар, яка мені принципово не подобається, але — мені ж треба знати, чому. Намагаюся стежити за книгами Яни Дубинянської. Взагалі, цей перелік дуже неповний, бо щотижня я прочитую у середньому 2-3 книги. Іноді мені здається, що я — радше не письменник, а професійний читач. При цьому я читаю іноді тексти, які мені неприємні — не для того, щоби мати враження про ці книжки, а щоб мати уявлення про тектонічні зміни всередині культури (у тому числі — української) в цілому. У цьому сенсі повчальними виявилися «Записки…» Ліни Костенко і скандал довкола цієї доволі несподіваної, хоч і дуже довгоочікуваної прози. Напевно, не тільки я відчула в цій книзі велетенський руйнівний потенціал. Але є книги, які мене будують. Одна з них — роман Маріам Петросян «Дім, в якому…». Без перебільшення, ця книга — одна з найкращих, які я читала в житті. Це — новий Маркес, це написаний великим художником великий роман, текст, який у зіткненні з тут-і-тепер уяви того, хто його читає, безнастанно змінюється (десь так, як усмішка Джоконди), я впевнена, що ця книга справить величезний вплив на розвиток і самоусвідомлення світової художньої літератури, як свого часу — проза Сервантеса, Кафки, Джойса. Хоч і на зовсім іншому рівні, мені дуже подобається все, що пише Ольга Токарчук. Дві її останні книги — справді великі. Ще цього року я перечитала все, що вдалося знайти, від Кутзее, Сарамаго, Еко, без них сучасна література — як балерина без пальців. Дуже люблю прозу Петера Хйога (Peter Hоeg), Торгні Ліндгрена, Тараса Прохаська, Дзвінки Матіяш. Великим подарунком для мене стало видання Лишеги. Його «брата-друга» я — майже 20 років тому — переписувала із журналу «Сучасність» у загальний (96-сторінковий) зошит, а тому перечитувати цю річ було мені солодко і до болю пронизливо. Дуже важливим автором (і людиною) є для мене Леонід Юзефович, неймовірно важливим автором і людиною є для мене Оксана Забужко. Її листування з Шевельовим (а до того — «Музей покинутих секретів» і «Нотр Дам де Юкрейн — Українка в конфлікті міфологій») — віха в нашій літературі. З нетерпінням чекаю кожного наступного уривка прози (наразі — недрукованої) від Оксани Луцишиної, з не меншим нетерпінням стежу за всіма публікаціями Богдани Матіяш і Костя Москальця.

З багатьох причин безцінним досвідом стали для мене романи Дмітрія Бикова, особливо —«Орфорграфія», але також «Остромов…» і «ЖД» (дещо раніше я читала надзвичайно глибоку і цілісну його монографію про Бориса Пастернака), «Бард» та деяка інша проза Марії Галіної. Звісно — Пєлевін. Слідами Бикова і Пєлєвіна трохи читала Троцького і Леніна, зокрема «Державу і революцію». Прочитавши Леніна — прочитала «Майн Кампф» Гітлера, бо я — письменник, мені важливо знати, з чого виникає суспільна агресія, ненависть до ближнього. Над цим просто не можна не замислюватися. Україна зразка 2010-2011 року має багато спільного з Німеччиною 1936-1937 років, відбуваються якісь глибинні зміни на рівні ментальності, повсякденного життя, і це мене дуже турбує. Тому я намагаюся читати першоджерела — документи, мемуари (з останнього — тритомники Бісмарка і Черчілля; я не все зрозуміла, бо я не історик, мені бракує фахового знання контексту, але я рада, що я прочитала ці книги принаймні по-дилетантськи), підшивки деяких старих газет і журналів, іноді — маргінальні, забуті чи перекреслені ходом історії книги, як-от «Капітал» (Маркса, а не Жадана), книги, які стосуються теорії ігор або методів маніпулювання великими групами людей, «бульварну» публіцистику.

Я зовсім не згадувала тут про поезію, а також про культурознавчі та літературознавчі дослідження. І, мабуть, не наважуся давати якісь поради — бо в царині читання як себетворення радити щось майже неможливо. Ну, хіба що пораджу те, що недавно порадили мені. Це — Клемперер, «Мова Третього Рейху». Варто зробити відповідні висновки — матеріал українських мас-медіа дає багато поживи для роздумів.

- Що плануєте прочитати?

- Щодо читацьких планів — їх у мене не буває. Іноді (чи навіть зазвичай) одна книга тягне за собою іншу, у мене це щоразу стається, коли я читаю авторську прозу Андрія Содомори. Іноді — хочеться закрити книгу — так би мовити, на найцікавішому місці, щоби розв’язка так ніколи і не настала. Загалом кажучи, читаючи, я намагаюся заповнювати якісь прогалини — але ж їх так багато! Єдине, що можу сказати з цілковитою впевненістю: краще читати не погані газети, а добрі книги.



Додаткові матеріали

27.07.2011|07:07|Re:цензії
Андрій Бондар: «Принципово не читаю «прохідних» і попсових книжок»
21.07.2011|07:01|Re:цензії
Володимир Самойленко: «Часу читати обмаль, тому не можу собі дозволити читати «погані» книжки»
19.07.2011|07:11|Re:цензії
Олег Соловей: «Пропоную читачам «Буквоїду» уникати жанрів сучасного детективу, фентезі, еротики, порно…»
14.07.2011|08:35|Re:цензії
Максим Розумний: «Книжки, яка б захопила по-справжньому, останнім часом ніяк не трапляється»
11.07.2011|07:13|Re:цензії
Катріна Хаддад: «Як виховувати дітей без покарань» – книжка цікава і, сподіваюся, корисна
08.07.2011|07:35|Re:цензії
Богдан-Олег Горобчук: Тексти Льоси – гурманська, насичена проза – іноді іронічна, іноді – вкрай серйозна, але завжди непересічна
06.07.2011|07:11|Re:цензії
Дзвенислава Матіяш: «Мені вразили «63 дуже короткі оповідання» Лінор Ґоралік»
04.07.2011|07:41|Re:цензії
Валентина Бочковська: «Не варто втрачати час, читаючи літературу, яка не дає насолоду душі і розуму»
29.06.2011|07:13|Re:цензії
Олександр Афонін: «Останнім часом намагаюсь познайомитись з прозою письменників Скандинавії»
26.06.2011|12:01|Re:цензії
Жанна Боднарук: На жаль, в наш час мало часу на читання
22.06.2011|07:22|Re:цензії
Денис Карасьов: Читання — заняття травмонебезпечне
17.06.2011|07:34|Re:цензії
Олександр Шевченко: Раджу «Чорт зна що» Юрія Винничука — товстенну «антологію» про всіляку нечисть
15.06.2011|07:18|Re:цензії
Юлія-Ванда Мусаковська: «Для мене існує категорія «приліжкових» книг, які часом перечитую на ніч»
12.06.2011|11:47|Re:цензії
Володимир Даниленко: «Таке враження, що в сучасній культурі грузинів стільки, як китайців, а китайців стільки, як грузинів»
10.06.2011|07:32|Re:цензії
Аліна Сваровскі: Я би порадила всім жінкам знайти книгу Антоніо Менегетті «Жінка: секс, влада, благодать»
08.06.2011|07:23|Re:цензії
Володимир Цибулько: В наш час читач є фактичним активним співавтором письменника
06.06.2011|07:47|Re:цензії
Богдан Пастух: Раджу «Чарівну гору» Томаса Мана в українському перекладі Романа Осадчука
04.06.2011|15:08|Re:цензії
Ірина Мацко: Люблю читати Ірен Роздобудько та Лесю Романчук
03.06.2011|14:44|Re:цензії
Ігор Котик: Можу порадити роман Зеді Сміт «Білі зуби»
01.06.2011|11:24|Re:цензії
Катерина Бабкіна: Мене дуже вразила книга Джонатана Сафрана Фоєра «Extremely Loud and Incredibly Close»
31.05.2011|17:15|Re:цензії
Галина Вдовиченко: Я читаю книжку тоді, коли виникає бажання взяти до рук саме цю книжку
30.05.2011|07:21|Re:цензії
Божена Антоняк: Рекомендую «Веди свій плуг понад кістками мертвих» Ольги Токарчук
29.05.2011|10:57|Re:цензії
Тетяна Трофименко: Фанатам сучасної української психологічної прози раджу книжку Наталки Сняданко «Гербарій коханців»
27.05.2011|18:36|Re:цензії
Михайло Бриних: Не існує книжок, які б можна було радити всім
26.05.2011|15:27|Re:цензії
Анатолій Дністровий: Мертві краще написали за живих
25.05.2011|12:22|Re:цензії
Дмитро Дроздовський: Раджу всім перечитати «Державця» Макіавеллі, «Ричарда ІІІ» Шекспіра і «Проби» Монтеня
23.05.2011|17:21|Re:цензії
Віталій Портников: Книжка, написана в певній місцевості - або про певну країну – «оживає» на тлі цієї країни
20.05.2011|04:20|Re:цензії
Ірина Шувалова: «Не втомлююся рекомендувати Сєрґєя Чєґру»
18.05.2011|07:34|Re:цензії
Олег Вергеліс: Раджу почитати Олександра Баріко
11.05.2011|09:07|Re:цензії
Таня Малярчук: «Томисько «Ботакє» Тараса Прохаська гріє душу»
09.05.2011|10:15|Re:цензії
Володимир Рутківський: Любіть творчість Олександра Гавроша
07.05.2011|07:53|Re:цензії
Олена Марінічева: «З нон-фікшену я б порадила книгу німецького філолога Віктора Клемперера «Мова Третього Рейху»
04.05.2011|07:19|Re:цензії
Стронґовський: Сподобався роман Артура Клінава «Шалом»
28.04.2011|07:22|Re:цензії
Станіслав Вишенський: «Насамперед, раджу читати вірші»
26.04.2011|07:40|Re:цензії
Катерина Хінкулова: Раджу твори Каті Мєтєліци — дуже смішно та іронічно
21.04.2011|07:41|Re:цензії
Любов Якимчук: «Радити читати – це як радити, яку білизну вдягнути»
18.04.2011|10:58|Re:цензії
Оксана Луцишина: Читаю або дуже вишукану літературу, або романи про зомбі чи голлівудських дружин
09.04.2011|12:29|Re:цензії
Тетяна Щербаченко: Раджу прочитати «Зеленый шатер» Уліцької
07.04.2011|13:40|Re:цензії
Дана Рудик: «Записки самасшедшого» – біопсія злоякісної пухлини сучасного суспільства»
коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга
Книги від Bookzone

Коментарі  

comments powered by Disqus


Партнери