- Що Ви читали останнім часом? Що сподобалося, а що ні? 
- Живучи у старому будинку в селі, мала змогу читати книжки з бібліотеки, яку збирали господарі років 30 тому. Найперше взяла з полиці (через сентиментальні спогади дитинства) книжку Івана Єфремова «Туманность Андромеды» і була вражена - виявилося, що це примітивна, пафосна й дуже комуністично-романтична графоманія. Мені здається, що сьогодні  цю «Туманність» не вчитає ніхто.
На щастя, була в цій, притрушеній пилом книгозбірні «Шутка» Мілана Кундери. Блискучий російський переклад, іронічні, сумні й веселі рефлексії Кундери, де герой стає жертвою обставин, випадковостей, непорозумінь. Аж врешті читач переконується, що все в цьому світі відбувається за наперед запрограмованим сценарієм, що будь-які зусилля призводять до поразки, розчарувань та смерті. Але лякатися не треба - це розкішна, розумна, тонка й глибока річ, хоча Кундера інколи стає безжальним  і до свого героя (до себе?), і до читачів, і до всього людства загалом. Перечитала (польською) невеличкі оповідання свого улюбленого Славоміра Мрожека. Найкращі з них (як на мене) «Останній гусар» і «Льольо» .

- Що найближчим часом плануєте прочитати? 
- Найближчим часом хочу прочитати трилогію Юрія Іллєнка «Доповідна апостолові Петру». Колись випадково, ще на етапі підготовки рукопису до друку,  я прочитала кілька сторінок - дивних, «непричесаних» дуже живих спогадів, вражень, роздумів та оцінок Іллєнка, а потім якось не було нагоди прочитати всю книжку. А тепер, коли він помер, і коли раптом усвідомила, що разом із ним пішло щось справжнє і важливе з нашого життя - прочитаю обов’язково.

- Що рекомендуєте прочитати?  
- Раджу прочитати «Серый шелк»  та «Дочь скульптора» - це дорослі оповідання Туве Янсон, «Пригоди Тома Сойєра» та «Пригоди Геклберрі Фінна», Марка Твена,  «Вірші» і «Ще одну молитву» Яна Твардовського.