Головна\Re:цензії\Що читати?

Re:цензії

25.11.2008|07:18|Буквоїд

Вахтанг Кіпіані: «Дисидентська література допомагає бути сильнішим»

На запитання «Що читати?» порталу «Буквоїд» відповідає відомий журналіст Вахтанг Кіпіані.

– Специфіка мого життя – практична відсутність художньої літератури і велика кількість недочитаних, на жаль, книжок з історії, літературної критики, альбомів, картографічних збірників, мемуарів дисидентів etc.  І в стані читання чи переглядання у мене зараз багато книжок. Я швидше їх  переглядаю, знайомлюсь з ними. Сказати, що мене сильно вразило останнім часом – не можу. Але з останнього – книжка грузинського історика Георгія Мамуліа. Називається вона «Грузинський легион в борьбе за свободу и независимость в годы Второй мировой войны». Це взагалі невідома тема в Україні. У Грузії, до речі, також. Це розповідь про діяльність, скажімо так, грузинського УПА. Звичайно, у Грузії не було такого національного руху на території країни. Тому в складі німецької армії сформували кілька підрозділів грузинів, які доволі хоробро воювали. Це надзвичайно цікава для мене тема.

Також я час від часу беру до рук і переглядаю книжку російського письменника Бориса Носика «На погосте двадцятого века». Це – батько відомого блогера Антона Носика.  Я недавно був на Сен-Женев´єв-де-Буа, і потім, повернувшись до Києва, купив цю книжку. Тепер, згадуючи емігрантські могили, читаю книжку, переглядаю фотографії і у мене складається картинка. Там нічого надзвичайного немає з точки зору літератури, хоча це – величезна, унікальна робота, бо він спілкувався із емігрантами, працював із архівами. Для мене це дуже важливий етап в історії, під час якого наша країна втратила дуже великий потенціал. Тепер, переглядаючи цю книжку, я начебто переживаю те життя, яке могло б бути в Україні з Лифарем, Тарковським і багатьма іншими людьми.

Зараз переді мною лежить тритомник дисидента Зиновія Антонюка, який на днях мені подарували у видавництві «Дух і літера». Перша книга - «Рефлексії ідентичності» та  двотомник - «Конспект самоусвідомлення». Дві останні книжки – політичний щоденник, у якому є дуже багато особистих рефлексій і дуже багато роздумів щодо того, чому держава з нами так чинить. Я продовжую читати дисидентську літературу, бо знаходжу в ній багато речей, які допомагають у нашому нестабільному, зрадливому світі бути сильнішим.  



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга
Книги від Bookzone

Коментарі  

comments powered by Disqus


Партнери