Весело-задерикувата назва «Розбишацькі рими» віршованих загадок вже навіть з обкладинки нагадує і про авторський тандем. Адже «збиткувався над віршами автор -  Микола Мартинюк», а «намалювала книжку художниця – Наталя Булеца». До того ж, коли читачі, вишуковуючи  пропущене слово, спрямують погляди на підказки-ілюстрації, вони мусять визначитися: чи це те, що римується, чи  логічно вмотивоване.  Тож хоч у лаконічній віршованій загадці «Хто з весни по саму осінь справно мед у вулик носить?»  у пару  до «клопітливі» наче проситься «оси», але потрібно, звісно, «бджоли». Таким чином, дитина, можливо, спочатку й помилившись, відтак,  з усмішкою на обличчі, згадує про те, що їй відомо про світ у цьому контексті. Або ж може скористатися  нагодою почути пояснення чи батьків, чи вихователів-учителів, або ж старших сестер, братів, приятелів. Оскільки, перефразовуючи Василя Сухомлинського, кожна дитина  має право на помилку,  але розплачуватиметься за це не  вислуховуванням повчальних  суворих дидактичних тирад на високих тонах,  а радістю пізнання, відкриття. 

У казці колись Колобка проковтнула

підступна й зубаста…

Вочевидь, дитині захочеться двовірш доримувати словом «акула», аби відтак розсміятися та  пригадати казку. Та подивившись уважно на дотепний малюнок Наталії Булеци, зрештою  доведеться виправити помилку  на «лисиця», що вже ніяк не заримуєш із «проковтнула» (ось і маємо підтвердження, як зазначає автор текстів, цього грайливого, веселого «збиткування»). Так само як у  загадці, проілюстрованій трьома  «богатирями» - колоритними веселунами-крокодилами біля плоту (на «флангах» - таки справжні   горласті «співаки»):

Ще  до схід сонця весь світ побудили

раннім горлання сільські…

У «Розбишацьких римах» Микола Мартинюк,  намагаючись  не надто ускладнювати  тексти,  використовує переважно форму двовіршів і катренів. Хоча почасти  й вдається до складнішої строфіки, коли йдеться  про словесні панорамно-настроєві картинки.  Але і в цьому випадку віддякою для юних «відгадувальників»  буде щирий гумор, який мотивуватиме до подальшого читання та споглядання  невимушено-щирого, апелюючи до дитячої психології,  проілюстрованої книжечки. 

Тане сніг і крига: 

у зими – відлига!

Раз оказія така, 

зліпимо сніговика,

а тоді ще трішки

гратимем у сніжки, 

тільки  рукавички

вдягнемо на…

Тож коли після «ніжки», які «проситимуться», зважаючи на мелодику, звучатиме  правильне «ручки», не оминути життєрадісного відчуття від перебування у ролі доброзичливих  бешкетників.  Адже, як  свого часу наголошував польський поет і священник Ян Твардовський,  «почуття гумору – це Божий дар». Він нагадував, що здатність усміхнутися -  захист від пафосу, «один із парадоксів, спосіб здивувати» («Гумор», переклад Дзвінки Матіяш). 

«Розбишацькі рими» своїми текстами й малюнками  кличуть юних (та й не тільки) читачів  із замкнутого простору  класів, кімнат у  природу, неповторну за будь-якої  пори року, аби  радіти власним відкриттям, усміхнено сприймати світ як повсякчасне диво, не боятися  помилитися.   Дітям, дружачи з цією  книжкою,  аж ніяк не вдасться ховати власні «я» за маску показової «єдино правильної»  серйозності, аби формувати в собі імунітет від типового чинника у  «дорослому» житті, коли нерідко (а то й зазвичай) підлота звершується з серйозними виразами на обличчях. Тож, вони, всміхаючись, пригадуватимуть, що «хижа і хитра, руда - аж  червона» - таки лисиця, а не ворона, що кінь, перейшовши «вбрід ріку» горлатиме: «І-го-го-го», а не  «Ку-ку-рі-ку», що  видає «Ку-ку»   не черепаха, а зозуля, що вміє повторювати слова не сова, а папуга. Як і те, що « у твердючій шкаралущі на ліщині родять» не груші, а горіхи, а «на городі    після зливи вигрівають спинки» не сливи, а гарбузи. 

При цьому, коміксово-мультиплікаційна стилістика художниці налаштовуватиме на  радісні мандрівки загадковим світом, коли навіть ймовірний відхід на манівці, логічна пастка – елемент гри.  Адже, як зазначала  Наталія Булеца, вона, творячи для дітей, повсякчасно  керується настановою художника-імпресіоніста Каміля Піссаро: «Щасливий той, хто може розгледіти красу у звичайнісіньких речах, там, де інші нічого не  бачать! Все – прекрасне, досить лише вміти придивитися». Тому, цілком вірогідно, тексти та  ілюстрації у «Розбишацьких римах» спонукатимуть дітей взяти до рук олівці, фломастери,  фарби, пензлики, аби у самим спробувати намалювати свій настрій,   образним словосполученням  чи реченням засвідчити своє бачення  довкілля, себе, оточення.

Ця книжка  - відчинені двері у простір творчості, адже поет, пригадаємо аксіому,    родом із дитинства. Тож цілком закономірно, що Микола Мартинюк, пишучи і вірші, й прозу, й літературознавчі    розвідки, черпає добротворчу енергетику, зберігаючи у собі  й дитинно-світле захоплення буттям. Як свого часу він розповідав автору цих рядків, така специфіка  художнього мислення зумовлена не лише  першим педагогічним фахом, але й тим, що «виростав на народних казках» (діалог «У самісінькому серці Великої Волині» із книжки «У погляді століть»).  

Як справедливо зазначається в анотації, «збірка авторських  віршованих загадок письменника і педагога Миколи Мартинюка допоможе малечі розвинути уважність, кмітливість, поетичний слух, ритмомелодику, виховати естетичний смак, навчить тонко відчувати світ довкола, бути чутливими до художньої деталі в тексті та житті». Аби переконатися в цьому, варто не розминутися з «Розбишацькими римами», які, засвідчуючи творчу співпрацю поета й художниці, стануть у добрій нагоді  як   дошкільнятам, так і   молодшим школярам, освітянам, слугуватимуть  взаєморозумінню під час сімейного читання й відгадування.