
Re: цензії
- 27.06.2025|Ірина Фотуйма"Коні не винні" або Хроніка одного щастя
- 26.06.2025|Михайло ЖайворонЖитомирський текст Петра Білоуса
- 25.06.2025|Віктор ВербичПро що промовляють «Вартові руїни» Оксани Забужко
- 25.06.2025|Ігор ЗіньчукБажання вижити
- 22.06.2025|Володимир ДаниленкоКазка Галини Пагутяк «Юрчик-Змієборець» як алегорія про війну, в якій ми живемо
- 17.06.2025|Ігор ЧорнийОбгорнена сумом смертельним душа моя
- 13.06.2025|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя СтефаникаЗвичайний читач, який став незвичайним поетом
- 12.06.2025|Ігор Зіньчук«Європейський міст» для України
- 07.06.2025|Ігор ЧорнийСни під час пандемії
- 03.06.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськКаміння не мовчить: контур герменевтики
Видавничі новинки
- Вероніка Чекалюк. «Діамантова змійка»Проза | Буквоїд
- Джон Ґвінн. "Голод Богів"Книги | Буквоїд
- Олеся Лужецька. "У тебе є ти!"Проза | Буквоїд
- Крістофер Паоліні. "Сон у морі зірок"Проза | Буквоїд
- Дженніфер Сейнт. "Електра"Книги | Буквоїд
- Павло Шикін. "Пітон та інші хлопці"Книги | Буквоїд
- Книга Анни Грувер «Вільний у полоні» — жива розмова з Ігорем Козловським, яка триває попри смертьКниги | Буквоїд
- Тесла покохав ЧорногоруКниги | Буквоїд
- Тетяна Висоцька. «Увага, ти в ефірі!»Книги | Буквоїд
- Христина Лукащук. «Насіння кмину»Книги | Буквоїд
Re:цензії
Життя на картку
Василь Добрянський. Чорні кішки вважають білих несправжніми. Забута справа дізнавача Антона Курінного. Харків: Фоліо, 2025. - 414 с.
Вже два роки триває кривава і безглузда перша світова війна, чиє відлуння долинає й до поки що мирного Києва. Тривожні настрої панують у суспільстві, охопленому передчуттям катастрофи, що насувається. Тим часом якийсь жартівник надсилає кільком людям поштові листівки з дивними написами. Можна було б не звертати на це уваги, проте у сім’ї кожного з адресатів трапляються загадкові смерті, про які й попереджав «жартівник». Жертви, на перший погляд, ніяк не пов’язані між собою. До розслідування цих злочинів залучається молодий дізнавач, у нещодавньому минулому фронтовик Антон Курінний. Справа ускладняється тим, що й сам він отримав таку саму картку...
Романом «Чорні кішки вважають білих несправжніми» відомий український письменник Василь Добрянський, який давно і успішно працює у детективному жанрі, розпочав нову серію ретродетективів, героєм яких стає киянин Антон Курінний. Події першої частини циклу відбуваються у Києві навесні 1916 р. Традиційно для твору історико-кримінального жанру у романі відтворюється місцевий колорит. Письменник намагається точно відобразити локацію, де відбуваються події, показуючи вулиці, площі, будинки, які існували в ті часи. Також показуються типові для змальованої епохи характери і стосунки між людьми. Усе це спирається на солідну документальну базу і похибок у цій царині майже немає. Хіба що звертання до жінки «громадянка» трохи ріже вухо, оскільки це слово трохи з інших часів і притаманне лише для країн, які були республіками. Краще було б вжити звичне «пані». Вдалим є художній прийом, коли автор заставляє прибульця з великоросських губерній підполковника Ткачова розмовляти російською мовою, протиставляючи бундючного поліцейського головному герою, який спілкується винятково рідною українською мовою. Українською ж розмовляють і вищі керівники київських правоохоронних органів, що є явним анахронізмом, адже в описувані часи російська мова була державною і спробував би київський поліцмейстер спілкуватись якоюсь іншою. Одразу б у «мазепинці» записали і відсторонили від посади. Але такі неточності можна вважати проявом певної авторської позиції, зрозумілої в наші непрості часи.
Сюжет роману розвивається неквапливо і начебто за спіраллю. Кілька разів ми стаємо свідками трохи незрозумілих сеансів психотерапії у лікаря Сувальського. І лише у фіналі розуміємо, що й до чого. Добрянський перекидає місток між минулим і сьогоденням, показуючи залаштунки війни. Бої, вибухи, кров і відірвані кінцівки існують десь там, далеко, вряди-годи постаючи у спогадах головного героя. Тут, у тилу робляться інші речі. Люди отримують справжні статки, ловлячи рибку в мутній воді, наживаючись на крові й нещастях ближніх. З такими акулами воєнного бізнесу й стикається молодий і гарячий Антон Курінний. Начебто, у нього немає жодних перспектив подолати ці непохитні перешкоди. Проте молодість і гаряче серце (а ще кохання до викраденої у нього злодіями дівчини) допомагають дізнавачу розплутати складну справу про поштові картки.
Роман має підзаголовок «забута справа», що дозволяє сподіватись, що будуть і інші справи, які розкриватиме Антон Курінний. Тут, щоправда, виникають питання, де надалі працюватиме герой? Перша частина циклу закінчується у лютому 1917 р. на початку Української революції. Чи слід чекати «нового Жеграя», який тепер служитиме Центральній Раді, а не гетьману Скоропадському? Чи з’являться у наступних частинах такі діячі нашої історії, як Грушевський, Винниченко, Петлюра? Цікаво, дуже цікаво.
Коментарі
Останні події
- 01.07.2025|08:14Мартин Якуб презентував у Житомирі психологічний детектив "Гріх на душу"
- 01.07.2025|06:34ТОП-10 книг ВСЛ за червень 2025 року
- 01.07.2025|06:27Українська письменниця Євгенія Кузнєцова у лонглисті престижної премії Angelus
- 29.06.2025|13:28ВСЛ оголосило передзамовлення на книжку Юлії Чернінької "Бестселер у борг"
- 26.06.2025|19:06Дмитро Лазуткін став лауреатом літературної премії імені Бориса Нечерди
- 26.06.2025|14:27Роман, що повертає емпатію: у Луцьку вийшла книжка Костянтина Коверзнєва
- 26.06.2025|07:43«Антологія американської поезії 1855–1925»
- 25.06.2025|13:07V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» оголошує фокус-тему та нових учасників
- 25.06.2025|12:47Блискучі рішення для життя і роботи: українською побачив світ комікс всесвітньовідомого поведінкового економіста Дена Аріелі
- 25.06.2025|12:31«Основи» готують до друку «Стан людини» Ханни Арендт