Роман Наталії Гурницької «Мелодія кави у тональності кардамону» – зворушлива історія забороненого кохання юної красуні Анни до значно старшого за неї Адама. Він – одружений польський шляхтич,  для неї - це перше кохання, а для нього певне вже останнє. Події відбуваються у Львові у XIX ст.

Основними темами роману можна назвати сприйняття у тогочасному суспільстві любовних стосунків жінки з одруженим чоловіком; прагнення «жіночого щастя», різне соціальне походження, збереження «репутації родини» Адама; прагнення уникнути скандалу та розголосу після народження «позашлюбної дитини»; материнство, турбота про дітей, як найвище щастя жінки, яка ладна на все, аби бути поруч зі своїм коханим всупереч законам суспільної моралі, докорам власного сумління.

Адам звик контролювати все: Справи в маєтку, своє особисте життя та стосунки з дружиною Анелею, які не вирізнялися особливою пристрастю, хоча у подружжя вже було двоє спільних дітей натомість його почуття до Анни було палким, це межувало з якоюсь хворобливою залежністю, він хотів бачити цю жінку, кохати її, володіти не лише її гарним, юним тілом, але й серцем, душею, проте чи вдасться закоханим бути щасливими?, чи зможуть вони змінити власну долю?, і чого ж у цій життєвій історії більше – щастя чи болю?, радості чи смутку?, надії на краще чи відчаю на межі безодні, і чому іноді виникає враження, що не вдасться подолати примхи долі?.

Книга читається доволі легко та захоплююче. Читач то співчуває Анні, Адаму, то, навпаки засуджує їх, тому що вчинки, мотиви, спроби знайти виправдання своїх дій виглядають аж надто суперечливо і неоднозначно.

Як зазначає письменниця в одному зі своїх інтерв`ю «на створення роману надихнула історія забороненого кохання бабусі й дідуся митрополита Андрея Шептицького Софії Яблоновської та графа Олександра Фредро. Я тоді подумала про своїх бабусю й дідуся, які прожили 63 роки разом, уявила їх на місці цих людей» – таких стареньких, зворушливих... і зрозуміла, що не можу порушувати приватність їхнього життя. Тому з`явились вигадані герої  – Адам і Анна».

За жанром «Мелодія кави у тональності кардамону» – роман про кохання. Письменниця приділяє багато уваги роздумам Анни про її кохання до одруженого чоловіка, героїня часто відчуває провину через те, що «руйнує чужу сім`ю», проганяє Адама, кілька разів обіцяє собі не бачитися з ним ніколи, проте не здатна чинити опір силі своїх почуттів до нього. 

В процесі читання тексту виникає враження, що Анна стає «лялькою в чужій грі». Її життя намагається влаштувати спочатку після смерті мами тітка та дядько Павло, які мешкають у Жовкві, але по суті, привласнюють будинок та гроші зі спадку її батька, потім - Тереза – сестра Адама, тому що ця жінка понад усе прагне врятувати репутацію родини, уникнути публічного скандалу, розголосу, проте саме Тереза допомагає Анні у найскрутніші хвилини життя, спокійно та розсудливо дає слушні поради,  підтримує. Доволі часто Адам поводиться надто егоїстично, самовпевнено, навіть, нахабно, водночас захищає кохану жінку від пересудів та зневажливих поглядів оточуючих, знайомих, а перешіптування прислуги за спиною безкомпромісно, вимогливо усуває одним лише словом чи поглядом.

Письменниця показує на сторінках свого роману, що щастя і горе переплітаються на стежинах щоденного життя і люди починають цінувати те, що в них є зараз лише тоді, коли втрачають: стосунки, родинний затишок. 

Книга «Мелодія кави в тональності кардамону» - про найцінніше, якого часто не хочемо помічати в шаленій круговерті звичайного життя, про надію на краще, про неповторність кожної миттєвості, яка залишається у серці назавжди, повертається лише у спогадах із присмаком смутку за філіжанкою запашної львівської кави з кардамоном.