
Re: цензії
- 06.04.2025|Валентина СеменякЧитаю «Фрактали» і… приміряю до себе
- 05.04.2025|Світлана Бреславська, Івано-Франківськ«Ненаситність» Віткація
- 30.03.2025|Ігор ЧорнийЛікарі й шарлатани
- 26.03.2025|Віталій КвіткаПісня завдовжки у чотири сотні сторінок
- 11.03.2025|Марина Куркач, літературна блогерка, м. КременчукЖінкам потрібна любов
- 05.03.2025|Тетяна Белімова"Називай мене Клас Баєр": книга, що вражає психологізмом та відвертістю
- 05.03.2025|Тетяна Качак, м. Івано-ФранківськСтефаник у художньому слові Оксани Тебешевської
- 22.02.2025|Василь Пазинич, поет, фізик-математик, член НСПУЗоряний "Торф"
- 18.02.2025|Світлана Бреславська, Івано-ФранківськПро Віткація і не тільки. Слово перекладача
- 15.02.2025|Ігор ПавлюкХудожні листи Євгенії Юрченко з війни у Всесвіт
Видавничі новинки
- Микола Мартинюк. «Розбишацькі рими»Дитяча книга | Буквоїд
- Ніна Горик. «Дорога честі»Книги | Буквоїд
- Еліна Заржицька. «Читанка-ЧОМУчка». 7+Дитяча книга | Буквоїд
- Мистецтво творення іміджу.Книги | Дарина Грабова
- Еліна Заржицька. «Читанка-ЧОМУчка»Дитяча книга | Буквоїд
- Ігор Павлюк. «Торф»Книги | Буквоїд
- Вийшла антологія української художньої прози «Наша Перша світова»Книги | Іванка Когутич
- Олександр Ковч. "Нотатки на полях"Поезія | Буквоїд
- У видавництві Vivat вийшов комікс про Степана БандеруКниги | Буквоїд
- Корупція та реформи. Уроки економічної історії АмерикиКниги | Буквоїд
Re:цензії
Яке обличчя у війни?
Анна Бугаєва. Я твій ворог. К.: Нора-Друк, 2024. - 220 с.
Про війну, особливо коли вона ще не закінчилася, а триває, і один Бог відає, скільки їй, клятій, ще тягнутись, писати важко. Мабуть, удвічі важче писати про неї жінці. Та ще й жінкою як головної героїні твору. Бо ж недарма кажуть, що у війни не жіноче обличчя. А яке?.. Про це, на наш погляд, новий роман Анни Бугаєвої «Я твій ворог». Письменниця й раніше писала гостродраматичні твори, у яких героїня опинялась у складних життєвих ситуаціях. Та її свіжа книжка зовсім про інше і написана не так, як попередні.
Основою сюжету стали кілька місяців з життя сорокарічної киянки Зої – власниці невеликої будівельної компанії. Життя, яке котиться наїждженою колією, майже не спотикаючись на вибоїнах. Ну, як не спотикаючись? Ані сім’ї, ані дітей, ані навіть постійного коханця. Бо дуже вже самостійна й самодостатня. До такої міри, що інколи хочеться вовчицею вити з розпачу. І ось лютий 2022 р. кривавий і тьмяний. В одну мить Зоя залишається без домівки, бо в її будинок влучила російська ракета. Намагаючись врятувати дочку своєї померлої від нещасного випадку на виробництві працівниці, героїня опиняється у селі, яке за кілька годин окупують вороги.
Не можна без співчуття і водночас обурення, огиди, бурхливо киплячої ненависті читати ці розділи роману. Мимоволі згадуєш старі радянські твори про другу світову і безчинства на нашій землі німецько-фашистських окупантів. Згадують про ту війну і деякі з персонажів роману Бугаєвої. Баланс виявляється не на користь нових зайд. Куди до їх нелюдської жорстокості тим німцям. Незрозуміла, не маючи пояснень жадає до знищення усього живого і неживого (проте гарного і раціонального). І заздрість до народу, який хоче жити добре, мирно, заможно, невтомно працюючи на своїй землі. І дика, звіряча жорстокість, спрямована на будь-кого. І сила народу, який навіть у таких нелюдських умовах продовжує зберігати людські риси. Дуже жорсткий текст, який не можна подолати і який подолати треба, щоб сповнитись рішучістю й силою продовжувати опір зайдам. Бо інакше нас, українців, не стане.
Доклавши неймовірних зусиль, героїня виривається з пекла й знову опиняється у фронтовому Києві. Письменниця змальовує картини перших воєнних місяців, коли ще панувала повна розгубленість і невизначеність. Переповнені біженцями вокзали, забиті вщент потяги, де кілька діб доводилося стояти в холодних тамбурах, їдучі в невідоме. Що тебе там очікує, кому ти там потрібен – хто це знає? Не знає й Зоя, що подалася в мандри аби хоч трохи применшити той біль, смуток і жах, що заволоділи її єством.
Другу частина книги, події якої відбуваються у дружній і союзній Великій Британії, написано вже в іншій тональності. Драматизм оповіді трохи знижується, поступаючись мотивам полювання, мисливського азарту. Бо героїня знову стикається зі своїм гвалтівником-мучителем, з яким звела її лиха доля у селі на Київщині. Хто кого подужає у цьому поєдинку? Безталанна й безправна біженка чи військовий злочинець, який вважає себе господарем життя?
Фінал роману неочікуваний і одночасно зрозумілий. Війна триває. Треба бути насторожі. І треба бути разом зі своєю рідною землею, своїм народом. Щоб перемагати й відбудовувати. Ось такий підсумок залишається після знайомства з цим місцями дуже й дуже непростим для читання твором.
Коментарі
Останні події
- 06.04.2025|20:35Збагнути «незбагненну незбагнеж»
- 05.04.2025|10:06Юлія Чернінька презентує свій новий роман «Називай мене Клас Баєр»
- 05.04.2025|10:01Чверть століття в літературі: Богдана Романцова розкаже в Луцьку про книги, що фіксують наш час
- 05.04.2025|09:56Вистава «Ірод» за п’єсою Олександра Гавроша поєднала новаторство і традицію
- 30.03.2025|10:014 квітня KBU Awards 2024 оголосить переможців у 5 номінаціях українського нонфіку
- 30.03.2025|09:50У «Видавництві 21» оголосили передпродаж нової книжки Артема Чапая
- 20.03.2025|10:47В Ужгороді представили книжку про відомого закарпатського ченця-василіянина Павла Мадяра
- 20.03.2025|10:25Новий фільм Франсуа Озона «З приходом осені» – у кіно з 27 березня
- 20.03.2025|10:21100 книжок, які допоможуть зрозуміти Україну
- 20.03.2025|10:19Чи є “Постпсихологічна автодидактика” Валерія Курінського актуальною у XXI ст. або Чому дослідник випередив свій час?