Re: цензії
- 01.12.2024|Ігор ЗіньчукТомас Манн „Будденброки” – роман–сага про занепад однієї родини
- 20.11.2024|Михайло ЖайворонСлова, яких вимагав світ
- 19.11.2024|Тетяна Дігай, ТернопільПоети завжди матимуть багато роботи
- 19.11.2024|Олександра Малаш, кандидатка філологічних наук, письменниця, перекладачка, книжкова оглядачкаЧасом те, що неправильно — найкращий вибір
- 18.11.2024|Віктор ВербичПодзвін у сьогодення: художній екскурс у чотирнадцяте століття
- 17.11.2024|Василь Пазинич, фізик-математик, член НСПУ, м. СумиДіалоги про історію України, написану в драматичних поемах, к нотатках на полях
- 14.11.2024|Ігор Бондар-ТерещенкоРозворушімо вулик
- 11.11.2024|Володимир Гладишев, професор, Миколаївський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти«Але ми є! І Україні бути!»
- 11.11.2024|Ігор Фарина, член НСПУПобачило серце сучасніть через минуле
- 10.11.2024|Віктор ВербичСвіт, зітканий з непроминального світла
Видавничі новинки
- Корупція та реформи. Уроки економічної історії АмерикиКниги | Буквоїд
- У "НІКА-Центр" виходять книги Ісама Расіма "Африканський танець" та Карама Сабера "Святиня"Проза | Буквоїд
- Ігор Павлюк. "Бут. Історія України у драматичних поемах"Поезія | Буквоїд
- У Чернівцях видали новий роман Галини ПетросанякПроза | Буквоїд
- Станіслав Ігнацій Віткевич. «Ненаситність»Проза | Буквоїд
- Чеслав Маркевич. «Тропи»Поезія | Буквоїд
- Легенда про ВільнихКниги | Буквоїд
- Нотатник Вероніки Чекалюк. «Смачна комунікація: гостинність – це творчість»Книги | Буквоїд
- Світлана Марчук. «Небо, ромашки і ти»Поезія | Буквоїд
- Володимир Жупанюк. «З подорожнього етюдника»Книги | Буквоїд
Re:цензії
Пан на своїй землі
Пан. Роман про Євгена Чикаленка / Процюк С. — Брустури: Дискурсус, 2024. — 304 с.
Книга Степана Процюка «ПАН» про українського мецената Євгена Чикаленка нещодавно вийшла друком у видавництві «Дискурсус» і вже у читачів.
Хто ж він — цей сподвижник, чия діяльність і через століття відгукується вдячністю в серцях земляків? Саме про це й розмірковує у своєму новому романі письменник Степан Процюк. Він прагне не лише занурити читачів у багатогранний світ героя, а передусім показати людину — Євгена Чикаленка.
Степан Процюк — майстер психобіографічної прози: романи про Архипа Тесленка (наймолодшого класика української літератури), Василя Стефаника, Володимира Винниченка, Івана Франка та Григора Тютюнника знайшли свого читача. Це були романи про письменників, нова книга — про українського мецената.
Роман «Пан», побудований на фактах із життя Євгена Чикаленка від народження до смерті. Це і роман про його родину та родинні драми, і про тогочасний український рух і його учасників.
Вислів Євгена Чикаленка: «Легко любити Україну до глибини душі. А ви полюбіть її до глибини власної кишені» став майже крилатим і меценат не тільки озвучував це вголос, він жив за таким принципом, що і прослідковується в романі «Пан».
«Звідки у них стільки насмішок до нашої мови? Чому? Хіба вона чимось гірша?» — уже вночі, майже без сну думав хлопчик. — Що це все означає, чому це так?».
Письму Степана Процюка притаманне спеціальне зміщення в часі, читач занурюється в життя дорослого літературного героя, а через сторінку-дві повертається до його дитинства й навпаки. Моменти з дитинства та юності транслюють читачеві передумови формування особистості Євгена Чикаленка.
Автор не виліплює воскову фігуру, не творить українську ікону, він змальовує Чикаленка правдиво, описуючи і його страхи, і жалі, й нелегку історію кохання до Юлії Садик, яка була небогою дружини, матері шістьох дітей Євгена Чикаленка, Марії.
Шлях Євгена Чикаленка від юнака й до мецената, громадського діяча, видавця, ініціатора скликання Центральної Ради був тривалим. Поволі викристалізовувалися необхідні для цього людські якості, що Степан Процюк тонко підмічає в романі, як от:
Хотілося відповісти жорстоко й холодно, але Євген загнуздав свої емоції, ще не відаючи, що ступає на шлях життя незвичайної людини. Таке життя потребувало й різкості, але лише в окремих ситуаціях. Частіше — обережності й мудрості, якої тобі, молодий Пане, ще вчитися й вчитися.
Є в романі і про становлення-трансформацію Чикаленка з агронома-теоретика у господаря-практика, адже змушений був управляти величезним господарством. Гроші, які згодом витрачав на потреби українства з легкістю і без жалю, заробляв чесною копіткою працею.
Він зовсім не прагнув бути подібним до пана, але став ним у доброму розумінні цього слова. Назва роману, як на мене, дуже вдала. Чикаленко був справжнім Паном на своїй, Богом даній, українській землі. Він любив цю землю, як любить її й автор роману, інакше не можна пояснити сотворення таких невеличких, але яскравих і метафоричних описів природи, поля, неба, на які натрапляємо в романі час до часу:
Молодик ішов розораним осіннім полем... Був теплий вечір, коли ні світло, ні сутінки не мають істотної переваги. З-під землі парувало сяйво.
Або ж: «небо з першими ознаками вечорового полону», такі незначні, на перший погляд, деталі — насправді важливі, адже допомагають читачеві увібрати і збагнути опосередковано через літературу красу землі, на якій живемо, водночас показують світосприйняття молодого Євгена Чикаленка.
Євген Чикаленко є автором практичних порад «Розмови про сільське господарство» (1897), в романі є згадки про створення і видання цієї праці. Мою увагу привернули цитати зі спогадів Євгена Чикаленка стосовно української мови: «Як російський уряд боявся українського слова і як він його переслідував, видно з того, що за п’ять років я добився дозволу на свою брошуру про чорний пар і тільки у 1897 році, тобто через п’ять років, дістав той дозвіл».
Бояться українського Слова й тепер, і боротьба за нашу мову, єдність, національну ідентичність триває не роками чи десятиліттями, а століттями. Євген Чикаленко прожив шістдесят сім років, по його смерті минуло дев’яносто п’ять літ, а мовне питання й досі актуальне. Скільки ще українцям боротися за свою мову на своїй землі? Саме такі питання виникають у читача роману «Пан».
Окрім мовного питання, яке в романі добре висвітлено, бачимо й багато уваги культурі українців та громадській діяльності. Це — роман-панорама: в епізодах, у психологічних ситуаціях є десятки українських культурних та громадських діячів, зокрема брати Тобілевичі, Марко Кропивницький, Микола Леонтович, Володимир Винниченко, Михайло Коцюбинський, Борис Грінченко, Микола Лисенко, Іван Франко, Василь Стефаник, Олександр Кониський, Михайло Грушевський.
У романі «Пан» важливим є образ України-Жінки, сповитої летаргічним забуттям, України Великої Матері. Про різноманітні сакральні ритуали та жертвопринесення можемо читати й в інших творах письменника, глибокий символізм письма притаманний Степанові Процюку, його особливий авторський стиль впізнаваний, деякі символи перетікають із одного роману в інший, об’єдуючи все написане у величезну сакральну книгу любови й боротьби за Україну та українство.
В центрі цього панорамного роману, окрім літературних героїв, постає Україна. Україна з її красою, її ранами, її трагедіями, з минулим, тогочасним і світлом майбутньої незалежності, відродження й розквіту, адже:
«Україна вже ніколи не загубиться в пекельних розламах історії. Принаймні якщо в це не вірити, то для чого жити?».
На жаль, орім документальних джерел, здебільшого не маємо хорошої літератури про своїх письменників, громадських діячів, українотворців.
Степан Процюк у своєму романі «Пан» знайомить читача з Людиною внесок якої для українства й України досі лишається недооціненим, мало пишуть про таких україноцентричних діячів, а мали б знімати про них фільми і частіше розповідати про їхнє життя та особистий внесок для розвитку й збереження держави нашій молоді. Саме так і формується стержень нації. Сучасникам необхідна якісна література про українських сподвижників.
Саме таку літературу творить Степан Процюк. Книги такого штибу не пишуться за місяць-два, такі книги творяться роками — задуми виношуються, визрівають і коли книга потрапляє до читача, то вона заряджена енергією життя і словотворення, її одразу відрізняєш від масової літератури, чи звичайної белетристики.
Роман Степана Процюка про Євгена Чикаленка варто прочитати кожному свідомому українцеві. Книга для роздумів, яка спонукатиме вас діяти, яка містить в собі приклад неосяжної любови Євгена Чикаленка до всього українського — любові розумної, виваженої й дієвої, любови не тільки до глибини кишені, а й до глибини душі.
«Ми, українці, ще діти як нація. Ми ще виростемо!» — після коротких відвідин Шептицького подумав Євген Харлампійович», — читаємо в романі «Пан».
— «Ми ще ростемо!», відлунює в думках під гучне тривожне виття сирен.
Ви читатимете цю книгу неквапом до останньої крапки і разом з історією життя Євгена Чикаленка, який був справжнім Паном у найкращому розумінні цього слова, Паном на своїй землі і для своєї землі, всотуватимете в себе важливі моменти збереження й творення нашої державності, і водночас пізнаватимете Людину таку, якою вона була, з її внутрішньою боротьбою та зовнішніми перепонами на обраному шляху.
Коментарі
Останні події
- 03.12.2024|09:25Дискурс радянського самовбивства
- 28.11.2024|14:49Видавництво Старого Лева спільно з Talents for Ukraine запускають серію подій "Читати. Говорити"
- 27.11.2024|12:11"Книгарня "Є" відновлює тури для письменників: дебютні авторки-фантастки вирушають у подорож Україною
- 21.11.2024|18:39Олександр Гаврош: "Фортель і Мімі" – це книжка про любов у різних проявах
- 19.11.2024|10:42Стартував прийом заявок на щорічну премію «Своя Полиця»
- 19.11.2024|10:38Поезія і проза у творчості Теодозії Зарівної та Людмили Таран
- 11.11.2024|19:2715 листопада у Києві проведуть акцію «Порожні стільці»
- 11.11.2024|19:20Понад 50 подій, 5 сцен, більше 100 учасників з України, Польщі, Литви та Хорватії: яким був перший Міжнародний фестиваль «Земля Поетів»
- 11.11.2024|11:21“Основи” вперше видають в оригіналі “Катерину” Шевченка з акварелями Миколи Толмачева
- 09.11.2024|16:29«Про секс та інші запитання, які цікавлять підлітків» — книжка для сміливих розмов від авторки блогу «У Трусах» Анастасії Забели