Re: цензії

18.12.2024|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ
Нотатки мемуарного жанру
17.12.2024|Оксана Тебешевська, заслужений учитель України, письменниця
Володимир Качкан: «З того слова насію довічних пісень…»
14.12.2024|Валентина Семеняк, письменниця
Ключ до послань
10.12.2024|Ігор Зіньчук
Свобода не має ціни
01.12.2024|Ігор Зіньчук
Томас Манн „Будденброки” – роман–сага про занепад однієї родини
20.11.2024|Михайло Жайворон
Слова, яких вимагав світ
19.11.2024|Тетяна Дігай, Тернопіль
Поети завжди матимуть багато роботи
19.11.2024|Олександра Малаш, кандидатка філологічних наук, письменниця, перекладачка, книжкова оглядачка
Часом те, що неправильно — найкращий вибір
18.11.2024|Віктор Вербич
Подзвін у сьогодення: художній екскурс у чотирнадцяте століття
17.11.2024|Василь Пазинич, фізик-математик, член НСПУ, м. Суми
Діалоги про історію України, написану в драматичних поемах, к нотатках на полях

Re:цензії

Все у казан, або Таємниці української мови

Чи давно ви викладали з химерних літер, зроблених чи то з дитячого печива, а чи ще з яких фігурних макаронів, цілі слова, а то й речення, радіючи великій кількості «о» і сумуючи за відсутніми «щ» і «є»?

Герої цієї дивовижної книжки роблять майже те саме, от лишень «мовного» матеріалу їм вистачає, бо зілля у них в казані чарівне.

Епіграф до цієї книжки попереджає, що вона заснована на реальних закономірностях української мови. Тобто вже на самому початку стає зрозуміло, що така серйозна річ, як вивчення мови, що зазвичай пов’язане з правилами і вказівками, перетворюється на захопливу фантазійну історію з гумором, винахідливістю, легкістю. «- Якщо що, то також маю чудове «щ», - притакують відьми, варячи в казані чарівне зілля з українського правопису. - Його треба вимовляти, як «шч», і це звучить круто. Спробуємо? - Мабуть. - Зараз принесу».

Що ж до головного героя, якого –  так само як авторку книги – вигнала з дому сьогоднішня війна, то він мріє повернутися до Івана та Мами, яких змушений був покинутий, ну а сам він про себе розкаже протягом цієї історії. Головне, дослухатися порад усіх чотирьох відьом, з якими зводить доля, не потрапляти в халепи та допомагати читачам пізнавати чари рідної мови. При цьому її правила нікуди не зникають, вони просто стають більш зрозумілими та на диво привабливими для широкого кола читачів. «— Тут ще в мене є «ґ» врожаю 1993 року, - додають історичного густу чарівні відьми. - Нести? — О, це чудово! Добре, що його знову почали вирощувати! Якийсь час не було, я без нього страждала. Не те було звучання, не те! Тепер зазвучить краще!»

Загалом особливою книжку «Мова. Таємниці відьом» Наталі Місюк робить не лише її актуальність, адже її видано саме сьогодні, коли перехід на українську мову є важливим кроком для переселенців в усіх регіонах України та за кордоном (сама авторка - кримка, яка 2014 року переїхала до Львова, почавши спілкуватися  українською). Такі книжки завжди були і залишаються важливими і для україномовного населення, адже справа виховання нового покоління мовців (і читачів) за умов глобальної технократії і вихолощення національного духу потребує все більш творчого підходу і відповідної стилістики. Хай там як, але прочитати цю книжку – справжнє лінгвістичне фентезі - варто не лише дітям, але й їхнім батькам, бо надто спокусливою є ця винахідлива та весела наука про українську мову.

Наталя Місюк. Мова. Таємниці відьом. – К.: Видавничий дім «Mamino», 2024

 



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus


Партнери