Незадовго до Міжнародного дня незрячих (Internationai Day of the Blind), 13 листопада, метою якого є привернення уваги суспільства до незрячих людей, поширення інформації про людей, які не бачать, або погано бачать, мала нагоду прочитати унікальний двотомник поезій, видрукуваний рельєфно-крапковим шрифтом Брайля, адаптований для читачів зі складними порушеннями зору. Втім, читати його можуть всі, бо фоліант містить і звичайний візуальний текст.

Мова – про дві нові книги відомого українського письменника Михайла Жайворона «Чорнобильський вузол: розпад атома», т.1 та «Чорнобильський вузол: розпад імперії», т.2, видані Фундацією української книги в Угорщині «UNABOOK» у межах Міжнародного проєкту «Feel Europe українською». З огляду на тематику двотомника, символічно, що видання побачило світ 29 серпня 2023 року, у День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.

Як педагога і психолога мене зацікавило насамперед інклюзивне спрямування даного проєкту, адже люди з порушеннями зору мають право на всебічний розвиток, а вибір книг для них, на жаль, обмежений. Якщо і трапляються спеціалізовані видання, то це переважно казки та оповідання. Поезії шрифтом Брайля мало. А тим паче книг, які б одразу поєднували і візуальний текст, і шрифт Брайля. Слід зважати на те, що в оточенні людей зі складними порушеннями зору є рідні і друзі, які не володіють методикою читання шрифту Брайля, а от книга, що об’єднує у собі обидва формати  ̶  і візуальний, і крапково-рельєфний, дарує можливість читати разом,  а у деяких випадках буде корисною навіть при вивченні шрифту Брайля. Саме тому  ці книги – для широкого загалу.

Видання має не лише інклюзивну, а й високу літературну цінність, а також естетичний, виховний і патріотичний аспекти, реалізовані у художньому замислі двотомника: «Від розпаду атома – до розпаду імперії».

Як зазначено в анотації, перший том поезій Михайла Жайворона «Чорнобильський вузол: розпад атома» видрукувано до роковин чорнобильської трагедії. У перші дні катастрофи, в травні 1986-го, автор перебував на ЧАЕС як журналіст і був свідком подій, про які тодішня радянська влада тривалий час замовчувала. Пізніше письменник присвятив багато віршів споминам про Чорнобиль, які й стали основою для цієї збірки. У другому томі під назвою «Чорнобильський вузол: розпад імперії» опубліковані вірші, написані під час російсько-української війни, переважно після 24 лютого 2022-го року.

Жахлива реальність воєнного часу обпекла поетову душу і залишила помітний слід у його творчості. Попри сьогочасні обставини, поезія Михайла Жайворона життєствердна і сповнена любові та віри у перемогу світла над темрявою.

Слід зауважити, що письменник за весь час повномасштабних воєнних дій не виїздив із України, не покидав домівки і поезія цього періоду  є своєрідним відбитком пережитого і переосмисленого болю за Батьківщину, полеглих героїв, закарбованого на папері вистражданим Словом, адресованим сучасникам і наступним поколінням.

Завдяки Міжнародному проєкту «Feel Europe українською»  поетичний двотомник Михайла Жайворона вже передано до фонду Державної бібліотеки іноземної літератури в Будапешті та до деяких бібліотек України. Таким чином, поетичне Слово нарівні зі зброєю дає відсіч ворогові, Слово живе і додає снаги українському воїнству, зцілює зранені серця і душі, укріплює бойовий дух захисників, вірних синів і дочок правічної української землі.

Вдала, добре продумана архітектоніка видання гармонійно підсилює цілісність і вагу концепції даної праці: від розпаду атома – до розпаду імперії. Цікаві дизайн і кольорова гама палітурки. Червоне і чорне – любов і журба, а ще символ боротьби і опору, несприйняття того, що зараз відбувається, і рух вперед. А білий колір – як перемога світла над темрявою, як чистий аркуш, на якому вже сьогодні пишеться історія незалежної від московії української держави.

Аби повністю передати враження, викликані прочитанням двотомника, варто заглибитися, власне, у Слово. Поезія Михайла Жайворона філософська. Це поезія борця і переможця, а водночас тонкого і глибокого лірика, духовно зрілого поета, з вираженою емпатією.

Силабо-тонічні зразки вишуканого поетичного слова із впевненим звучанням, без збою ритмів, наголосів, відмінним знанням правил версифікації, без фальші, прикритої модерністю. Відшліфована мова, змістове наповнення  і стилістичне оформлення творів, відсутність філологічних хиб, і не дивно, адже Михайло Жайворон – один із найбільш цитованих українських поетів у підручнику «Українська мова» для 11 класу / Н.Б. Голуб, О.М. Горошкіна, В.І. Новосьолова. – К.: «Педагогічна думка», 2019 / поруч із іменами Олеся Гончара, Дмитра Павличка, Василя Шкляра, Мирослава Дочинця, Ганни Чубач, Ліни Костенко та інших. Отож і це нове двотомне видання поезій автора сміливо можна рекомендувати старшокласникам та студентам філологічних факультетів, літераторам і просто залюбленим  в українську поезію читачам, а також тим, хто вивчає українську історію, культуру.

Зауважу, що Михайло Жайворон є лавреатом першої премії літературного марафону серед письменників України/Житомирщини «Відсіч» у 2022-му році. Його поезія звучала на сцені Житомирського обласного українського музично-драматичного театру імені Івана Кочерги, а також опублікована у тематичному Календарі на 2024 рік, виданому у межах проєкту «Відсіч» (2023), втіленому за підтримки Українського інституту книги: 

Кожна мить іще вчора була золота,

Золотіла та мить непомітно одвіку.

Та ніZVідки VіZьмись – налетіла орда, –

Zнахабніла украй друга армія світу.

А непроханий гість – за татарина згірш,

Кожне слово його, як полова по вітру.

Розпанахав світанок скривавлений ніж, –

І до хат увійшла друга армія світу.

Ані Бога, ні честі у тої орди.

У зчорнілій душі не пробитися світлу.

І не воїн, а раб убиває завжди,

І руйнує міста друга армія світу.

Та народ мій воскрес на хрестах перехресть

І червону калину підняв до зеніту.

І не знає ще світ заклопотаний весь,

Що встає між руїн перша армія світу.

А все починалося, власне, у 1986 році із вибуху на четвертому реакторі Чорнобильської АЕС, із  розпаду атома, із замовчування владою правди і смертельної небезпеки радіації, яка знищила тисячі українців і продовжує нищити їх тепер, опосередковано – через віддаленні у часі наслідки екологічної катастрофи і реальною кровопролитною війною сьогодення: 

Як третій ангел в небі протрубив –

Зоря полинь гірким дихнула чадом.

І навпіл світ Чорнобиль розділив,

Зорав межу між простором і часом.

Автор у своїх творах уміло використовує багату українську лексику, воскрешає із небуття давні українські слова, подекуди забуті, рідковживані, але це додає мовленому автентичної української витонченості й неповторності: чень, далебі, либонь, днесь та інші, завдяки чому наша українська мова оживає, відкидаючи, можливо, і модне, але чуже та запозичене. Присутні архетипні образи рідної землі, дому, ріки, древлянського лісу, українських рослин-символів:

…Бо забули, либонь, як виходить Дніпро з берегів.

Як з варягів у греки уповні котилися хвилі,

І мій пращур навчався ходити також по воді. 

Окрім всього вище зазначеного, не можна оминути  обізнаність поета в історії, а також знання давніх міфів і біблійних текстів, образи з яких постають перед читачем.

Особливостями індивідуального стилю письменника є художня  довершеність і неординарність творів, образна густина письма, насиченість цікавими, оригінальними метафорами, влучними висловами, а також вдале використання літературного прийому алітерації:

І чорним по білому пишеться драма,

Хрести перехресть на Голгофу несуть.

І сиві тумани зализують рани,

І сонце втирає солону сльозу.

Не залишить читача байдужим і актуальна тематика, і думки та розмисли, життєва мудрість та філософія, зрештою, громадянська позиція автора. Поезія спонукає замислитися, але природньо, без зайвої дидактичності, адже побачити душею невидиме очима можна лише через світ прекрасного.

Деякі вірші із цього видання вже розібрано на цитати для підручників, деякі стали піснями і допомагають долати злобу дня не лайкою, а стиглим, свідомим, виваженим і  мелодійним українським словом.

Безумовно, що у даному виданні зможуть знайти саме свою поезію, яка ляже піснею на серце, і підлітки, і дорослі, і читачі поважного віку, бо Слово єднає, особливо тоді, коли у ньому є зерна мудрості, справедливості і любови: 

Ніколи не пізно – ніколи не рано

Почати спочатку, розбившись ущент,

Зцілитися росами, білим туманом,

І сонце вдихнути…

І дихати ще...

Ніколи не пізно пройтися стежками,

Якими ходили далекі пра-пра…

І силу джерельну відчути губами,

І слово напутнє прикласти до ран.

Ніколи не рано прокинутись рано

І першим торкнутися сонячних струн,

Впустити у кров світанкову заграву,

І глянути в очі небесних лагун.

Усьому свій час для любови і зради.

На все віднайдеться сто тисяч причин.

Ніколи не пізно спочатку почати –

Ніколи не рано сягнути вершин.

«Сподіваюся, що і моє Слово відгукнеться у небайдужих серцях, додасть сил і віри побачити душею невидиме очима», – написав  Михайло Жайворон у передмові до другого тому інклюзивно-літературного видання «Чорнобильський вузол: розпад імперії», яку влучно назвав «У прицілі слова».

Життєствердна поезія, направду, додає сили й віри у день прийдешній, у перемогу світла над пітьмою. Тому ніколи не пізно доторкнутися душею до поетичних рядків талановитого поета, які у цей нелегкий воєнний час звучать як молитва за Україну, де уповні відчувається пульсація українського Слова і сила людського духу. 

25.10.2023