Ярослав Карпець обрав дуже складну тему  своєї повісті для підлітків «Self –Harm Самопошкодження». Як зазначає письменник вже в анотації, «Ця книжка має соціальну мету: розповісти про так звані групи смерті й убезпечити підлітків від користування ними. Якщо подай одне життя ця книга врятує, автор уважатиме свою місію виконаною».

На жаль, внаслідок повномасштабної війни росії проти України і поки невідомо, коли саме завершиться, тема самогубства підлітків під впливом спілкування з незнайомими кураторами в російських соціальних мережах привертає менше уваги суспільства та представників влади, однак актуальність порушених в книзі питань та проблем лише зростає.

Персонажі повісті – учні 8-их класів одного з київських ліцеїв, їх батьки, вчителі, лікарі, вихователі, поліцейські, слідчі.  Всі вони так чи інакше пов`язані між собою, у певний момент оповіді їх долі перетинаються, хоч у кожного з них – своя власна життєва історія: Таміла Скоробагатько  успішна донька бізнесмена, дівчина має все, чого можна бажати, їй заздрять потайки подруги–однокласниці, її «інста» переповнена фото зі знаменитостями, зірками шоубізнесу та кіно, але дівчині завжди бракувало батьківської уваги та часу, адже батько був постійно зайнятий новими проєктами, прагнув «вивести свій бізнес на новий рівень», аж поки не сталася трагедія...

Письменник привертає увагу до проблеми хабарництва у лікарнях, коли «Танька-пампушка» стає свідком того, як її однокласниця Лідка, з рюкзаком у вигляді труни, ледь не загинула під колесами автівки, намагаючись раптом перебігти по пішохідному переходу, коли авто рухається на швидкості.

 В тексті надто багато сленгу, що, на мою думку, виглядає, радше, як суржик. Цілком можливо, що письменник таким чином, прагнув додати мові персонажів реалістичності, «народності». Ярослав Карпець зображає вчителів у дещо іронічному тоні, оскільки за його словами, «хотів показати їх очима дітей».  Варто зауважити, що бажано уникати узагальнень, наприклад, описуючи, як вчителька б´є учня лінійкою по руках за незадовільну поведінку хлопця на уроці. Припускаю, що йдеться про окремий випадок, а не некомпетентність вчителів загалом.

Основною темою повісті є так звані ігри на кшталт «Синій кит» та інші, в яких «куратори». з росії спонукають підлітків до самогубства, але попри це, в повісті розглянуто такі проблеми: конфлікт поколінь: батьки та діти, дорослішання підлітків, перші побачення, вплив та проведення часу школярів в Інтернеті та соціальних мережах, алкоголізм, залежність підлітків від комп`ютерних ігор.

Повість «Self -Harm» буде корисно прочитати батькам, які виховують дітей –підлітків, учням, котрі прагнуть стати емоційно сильнішими та не потрапити під негативний вплив однокласників та або інших людей.

До певної міри, книга показує, як не варто поводитися в Інтернеті. Думаю, було б доцільно передавати цю книгу в бібліотеки загальноосвітніх шкіл, ліцеїв, щоб її прочитало якомога більше дітей, а класні керівники могли провести виховні заходи за темою та проблематикою повісті.

Попри складність теми, це книга про дітей, батьків, справжню дружбу, любов та довіру одне до одного, яку так важливо берегти, аби одного дня дитина не захотіла стати «синім китом», бо почувається неважливою, непотрібною для тих, кого любить.