´´Провидець´´ Алла Рогашко – направду суцільна містика.

Всі книги авторки мені чимось близькі і я завжди в них шукаю щось про себе... Так сталося і цього разу... Дивно, але вже звично. Про що я давно думаю, потім знаходжу в текстах пані Алли. І можливість увічнити історію малої батьківщини і свою любов до рідних місць у художньому тексті – це геніальна ідея, яку А. Рогашко так майстерно композиційно оформила.

От ще б хто так описав й історію моєї батьківщини? Невже треба буде мені за це братися?

А якщо серйозно, то вже звичні головні герої, моральними якостями яких захоплююсь.

І хоча письменниця жінка, ´жіночим романом´ я б цю книгу не назвала. Головні герої чоловіки, саме їх характери, думки, почуття та дії дбайливо виписані. Хоча жінки тут – теж сильні особистості, проте їхнє завдання, думаю, більше бути берегом спокою, затишку, бути підтримкою, мати впевненість, віру та вміти чекати. Бо ´...За кохання не борються. Його дарують. І приймають навзаєм...´´

Автор детально ´бачить´ своїх персонажів і прагне, щоб такими побачив їх читач. Тому іноді для роздумів і здогадів не залишається навіть рядка, адже всі роздуми належать героям. Іноді помічаємо багаторазове повторення одних і тих самих композиційних і мовностилістичних компонентів, і тоді здається, що автор хвилюється, що десь щось може залишитися поза увагою,тому повторює і повторює ситуацію... Важливі слова навіть виділено. І це спрацьовує! Згадаймо такі повтори в народних казках. Це теж важливий художній засіб посилення емоційності, характеристики дійових осіб, їх вчинків, обставин, у яких вони живуть і діють, розкриття ідейного спрямування.

Дивує, адже автор каже, що книга ´написалася´ дуже швидко, а читати її довелося ´довго´. По-перше, з певних причин я рідко брала книгу до рук, але по-друге, слова, речення, події спонукали не поспішати, і я повинна була йти за текстом. Не могла зробити це поспіхом. Дякую автору за це. В щоденній метушні книга ставала оазисом спокою та рівного дихання.

Коло подій, спіраль часу, лінії життя, перехрестя доль... Неможливість уникнути як болю, що міститься в людських трагедіях втрат, так і щастя, яке дало героям сенс жити. Все вже десь написано до нас і хтось вже те, можливо, навіть пережив....

А. Рогашко у дописах про ´´Провидець´´ натякала про перегуки цього роману із романом ´´Сни з колодязя´´. Тож думаю, вона мала на увазі Сосновських та їх тютюнову фабрику. Історія родини Сосновських, як часточка історії Рівненщини, через знайомих стала відомою і Провидцю, а хто детальніше хоче її зрозуміти – варто зазирнути у ´´Сни...´´.

Розумію, що текст художній, але крізь нього відчувається така потужна любов, що думаєш часом, пані Алло, ваша душа тут... Містично... Як і епізоди з Уласом Самчуком... Це неперевершено!