
Re: цензії
- 27.06.2025|Ірина Фотуйма"Коні не винні" або Хроніка одного щастя
- 26.06.2025|Михайло ЖайворонЖитомирський текст Петра Білоуса
- 25.06.2025|Віктор ВербичПро що промовляють «Вартові руїни» Оксани Забужко
- 25.06.2025|Ігор ЗіньчукБажання вижити
- 22.06.2025|Володимир ДаниленкоКазка Галини Пагутяк «Юрчик-Змієборець» як алегорія про війну, в якій ми живемо
- 17.06.2025|Ігор ЧорнийОбгорнена сумом смертельним душа моя
- 13.06.2025|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя СтефаникаЗвичайний читач, який став незвичайним поетом
- 12.06.2025|Ігор Зіньчук«Європейський міст» для України
- 07.06.2025|Ігор ЧорнийСни під час пандемії
- 03.06.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськКаміння не мовчить: контур герменевтики
Видавничі новинки
- Джон Ґвінн. "Лють Богів"Проза | Буквоїд
- Дженніфер Сейнт. "Аталанта"Проза | Буквоїд
- Вероніка Чекалюк. «Діамантова змійка»Проза | Буквоїд
- Джон Ґвінн. "Голод Богів"Книги | Буквоїд
- Олеся Лужецька. "У тебе є ти!"Проза | Буквоїд
- Крістофер Паоліні. "Сон у морі зірок"Проза | Буквоїд
- Дженніфер Сейнт. "Електра"Книги | Буквоїд
- Павло Шикін. "Пітон та інші хлопці"Книги | Буквоїд
- Книга Анни Грувер «Вільний у полоні» — жива розмова з Ігорем Козловським, яка триває попри смертьКниги | Буквоїд
- Тесла покохав ЧорногоруКниги | Буквоїд
Re:цензії
Радість повернення
Монолатій І. Пеерможене горе. Мнемонічні фігури (без)державної літератури. Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2020. - 256 с.
Нова книга Івана Монолатія є своєрідним продовженням його попередньої праці «Від Донецька до Перемишля. Як сучасна література «пам’ятає» українські міста». І якщо у ній автор запропонував перевірку міст на пам’ять, то тепер він пропонує перевірити нас, читачів, на пам’ять творів (без)державної літератури. Час дії – ХХ століття, місце дії – Україна і довкола неї (не обов’язково ХХ століття). Герої – мнемонічні фігури.
Для своїх студій автор обирає твори, які, на його думку, можна вважати мнемонічними парами: «Сліпці» - «Вершники», «Людина покірна» - «Тигролови», «Залізний куркуль» - «Жовтий князь» тощо. Твори кожної пари з’явилися приблизно в одному і тому ж часовому проміжку. Не всі вони відомі на широкий загал, отже, завдяки автору відбувається своєрідне повернення їх до нашої літературної пам’яти.
Починається дослідження роздумами над творами Миколи Бажана «Сліпці» та Юрія Яновського «Вершники», а завершується творами «Збирачі каміння» В’ячеслава Медведя та «Листя землі» Володимира Дрозда. Між ними ще вісім пар родом із ХХ століття.
Ключовими у книзі є мнемофігури, мнемоінструменти та топоси, які автор називає атрибутами пам’яти. Серед топосів він виділяє топос поразки, перемоги, революції, геноциду, війни, біженства, екоциду та посттравми. Саме вони є визначальними для аналізованих художніх текстів. Вони пов’язані з відповідними мнемофігурами: Сліпці, Вершники, Тигролови тощо. Фактично мнемофігури автор виводить із заголовків («Роман про добру людину», «Україна в огні», «Людина і зброя». Кожна пара становить собою характеристику певного періоду нашої історії, що для Івана Монолатія важить іноді більше, аніж сам твір, і в цьому перевага його книги, адже маємо не класичний літературознавчий аналіз, а цікаву інтерпретацію прочитаного з ґрунтовними та фаховими поясненнями як історика та політолога.
Мнемоінструменти поділені на живі та неживі. Серед живих, наприклад, Прадід та Дід («Листя землі»), Баба, Козак Мамай («Роман про добру людину»); серед неживих – фотографія, поїзд («Еней і життя інших»), криниця, річка, степ («Україна в огні»).
Саме пошуком фігур пам’яти зумовлений не лише вибір творів, але й інтерпретація їх, тому й розмова про ці книги дещо специфічна. Щоправда, не можемо погодитися з автором, що «мнемонічні фігури (без)державної літератури можна було б умістити на одній невеликій полиці в якійсь книгарні». Їх значно більше, особливо, якщо зазирнути і в кожний окремо взятий період, з якого автор намагався виокремити не більше двох творів. Зрештою, 10 пар, тобто 20 текстів, говорять про певні закономірності, але не є абсолютом. Про що ці твори? «Мабуть, найперше ми б знайшли в цих текстах біль поразки нашої національно-визвольної боротьби, горе од Голодомору, трагізм Другої світової війни і біженства з рідної землі, замилування княжим і козацьким минулим, життєствердність долі українських родин, втрату рідної хати».
А що ж таке мнемофігури у розумінні автора? Це твори нашої літератури, окреслені та впорядковані певним чином. А твір як пам’ять іноді важить більше, аніж твір як естетичне явище, особливо для тих, для кого література може стати чи не єдиною пам’яттю.
Коментарі
Останні події
- 01.07.2025|21:38Артур Дронь анонсував вихід нової книги "Гемінґвей нічого не знає": збірка свідчень про війну та життя
- 01.07.2025|18:02Сергію Жадану присуджено австрійську державну премію з європейської літератури
- 01.07.2025|08:53"Дикий Захід" Павла Казаріна тепер польською: Автор дякує за "довге життя" книги, що виявилась пророчою
- 01.07.2025|08:37«Родовід» перевидає «З країни рижу та опію» Софії Яблонської
- 01.07.2025|08:14Мартин Якуб презентував у Житомирі психологічний детектив "Гріх на душу"
- 01.07.2025|06:34ТОП-10 книг ВСЛ за червень 2025 року
- 01.07.2025|06:27Українська письменниця Євгенія Кузнєцова у лонглисті престижної премії Angelus
- 29.06.2025|13:28ВСЛ оголосило передзамовлення на книжку Юлії Чернінької "Бестселер у борг"
- 26.06.2025|19:06Дмитро Лазуткін став лауреатом літературної премії імені Бориса Нечерди
- 26.06.2025|14:27Роман, що повертає емпатію: у Луцьку вийшла книжка Костянтина Коверзнєва