Що Ви читали останнім часом? Що сподобалося, а що - ні? 

Найсильніші мої враження вже цього року – «Тисяча осеней Якоба де Зута» Девіда Мітчелла і «Срда співає в сутінках, на Трійцю» Міленко Єрґовича. Загалом вважаю їх одними з найкращих сучасних прозаїків, котрі не обмежують себе якимись жанрами, експериментують, надзвичайно вимогливі до слова, структури, атмосфери твору, та найголовніше – їх цікаво й легко читати. Розчарувало «Маленьке життя»Ганьї Янаґіхари, це одна з небагатьох книг, яку я не став дочитувати до кінця. 

Що рекомендуєте прочитати іншим? 

В Україні склалася дивна й печальна ситуація, коли існує ціла плеяда авторів, що пишуть якісну оригінальну прозу, але про яких медіа і критики фактично не згадують, і, відповідно, їхні твори маловідомі широкому загалу. У цьому контексті рекомендую прочитати «Приховану фортецю» Олександра Клименка і «Блюз на холодній землі» Олексія Ганзенка.  

Окремої уваги заслуговує книга Олега Коцарева «Люди в гніздах», де автор зміг перетворити родинне дослідження на захопливий, майже авантюрний роман. Буде цікаво як пересічному читачеві, так і письменнику. А хто хоче зазирнути за лаштунки реальності і не дуже злякатися, тому варто прочитати «Гримулю» Артура Закордонця.

Що стосується поезії, уважно слідкую за творами молодого автора Сергія Шкабари, є всі підстави вважати, що в нього буде славне поетичне майбутнє.

Що плануєте прочитати найближчим часом? 

Очікую на переклад нового роману Мішеля Уельбека «Серотонін». А тим часом потішу себе творами Орхана Памука, Джона Кутзее, Джуліана Барнса, а також вже згадуваного Міленко Єрґовича.