Нова збірка талановитої поетки, серйозної науковиці, красивої розумної жінки Тетяни Шептицької увірвалася в столичний культурний простір наприкінці минулого року. Вибухнула смаками, кольорами, провокаціями й дебютами в очікуванні Миколая на презентації у «Смолоскипі». 

Тематику збірки авторка окреслила у вступному вірші «Смак життя» – колообіг  життя у метафоричних шатах.

У цілому збірка сприймається як лірика передовсім інтимна. У цих текстах багато особистого – емоцій, почуттів, смаків (каві, персиків , грушевого дюшесу, хліба, цитрин, гріха і ночі), кольорів (синій граніт, багрянець, коралі, тюльпани). І сенсів. Авторка розповідає про особисте відверто й метафорично, раз-по-раз зізнається в почуттях коханому (вірші «Мапа твого тіла», «Обітниця», «Тобі»), розмірковує над сенсами кохання («Letitbe»), життя і смерті, образ і прощення. 

Утім не почуттями єдиними багата збірка. У ній виразно окреслено урбаністичний контекст. Попри подекуди присутні синайські вітри й хвилі Нілу чи Тибру (вірші «Відпустка», «тобі болить…»), він виразно київський – із упізнаваними топонімами – Поділ, Воздвиженка, Вали, Інститутська (вірші «»Стара липа на Подолі», «Воздвиженка», вірш «Із циклу «Київські подорожні») й не лише сучасний, а й історичний. Київ для поетки не просто рідне місто, це метафоричний образ Вічного міста, де є свої янголи й Іуди, де є своя Голгофа; над ним нерідко кружляють круки й гайвороння, пам’ять про кров зберігає бруківка й стіни; це місто якщо покохаєш – то назавжди. 

Вічне місто у збірці Тетяни Шептицької інколи пахне грушею й липою, кавою й спекотним літом, а інколи воно пронизане біллю, смутком і втратами. З-поміж текстів виразно виокремлюються вірші громадянського спрямування – авторці болить доля людей, міста, країни, і це виразно відчутно у текстах «він уже причвалав…», «Зимова чота», «Молитва», та інших текстах першого розділу збірки.

Науковий стрижень особистості авторки неможливо приховати за оголенням почуттів. Він проглядається у чіткій логічній архітектоніці невеличкої за обсягом збірки. Вона поділена на чотири частини, три з яких мають авторські новотвори у назві: «Кінцесвіття», «Крутовир’я», «Розкошування», «Чужовир’я», має вступний вірш «Смак життя». Тематика частин витримана з науковою точністю – перша частина серйозна, громадянська лірика, друга філософська, урбаністична, третя інтимна, четверта – переклади з польської, тематика яких підтримує три попередні чатсини. Крім форми глибину наукового мислення демонструє читачеві символіка й образність – у віршах є згадки, порівняння чи відсилки до української й світової міфології, історії, культури (Ікар, Магриб, Харон, Стікс, Вальгала, Ромео і Джульєтта, Змієборець, Юда тощо). Серед поетичних форм помічаємо традиції й експерименти – акровірш, хоку, вірш на задану літеру, моновірш, октава, верлібр.

«П’яні персики» Тетяни Шептицької як дороге коштовне вино – пройшли витримку роками, сконцентрували в собі знання й досвід, пережите й переболіле, дарують довгу насолоду від смакування словом і сенсами.