«Вона – найочікуваніша несподіванка.

Дає душі світло і відчуття світу…

Жодна людина не осягнула її безмір.

Бо вона така –

В людині живе і над людиною владарює»

«Любов така»

«Любов така» – збірка оповідань, новел та етюдів, об’єднаних під однією палітуркою вічними темами любові та людини, «яка ненаситно любить, шукає любов, квітне в ній і карається нею». Це особлива проза, яка відкриває світ почуттів, які здатні окрилювати і знищувати. Напевно немає такого письменника, щоб не брався за цю невичерпну тему. У багатоманітні ракурсів її інтерпретації та текстуального представлення пізнаємо глибину і сенс любові. «Несмілива й відчайдушна, ніжна і жорстока, шляхетна і зухвала, мовчазна і багатослізна – якою тільки не буває вона». Автори збірки, відомі письменники і літератори-дебютанти, презентують оригінальні історії любові, заглиблюються у психологію героїв, вловлюють їх переживання, художньо транслюють піднесення і відчай, пристрасть і розчарування, радість і біль.

Збірка «Любов така» особлива своєю цілісністю, гармонійним поєднанням текстів таких різних і водночас таких енергетично насичених, не так написаних, як «прожитих» (принаймні, на емоційному рівні) авторами. Високий рівень образності, майстерність письма і стилю, індивідуальні художні системи кожного з них додають щось неповторне цій книзі, творять багатогранність текстуального простору.

1. Володимир Даниленко. «Те, що дає і забирає». Новели «Його джмелиний баритон», «Чорні хрящі», «Пізня шпанка», «Слід у лататті», запропоновані у збірці «Любов така», – мозаїка людських стосунків, життєвих ситуацій, у яких народжується любов і розвіюються ілюзії, пробуджується пристрасть і зникає безтурботність. Автор дуже тонко прописує тілесність у текст, передає емоції та сексуальні бажання самотньої Белли, закоханої у «джмелиний баритон» незнайомця, з яким щовечора спілкується по телефону («Його джмелиний баритон»). У новелі «Чорні хрящі» на першому плані – образ чоловіка, який «спить з одною, любиться з другою, а очима шукає третю» (С. 25). Пристрасть, шалене кохання і енергетика «останньої ночі» - кульмінаційна точка новели «Пізня шпанка». Ванда вирішує долю її стосунків з Віталієм, пояснюючи усе «банальними фізіологічними особливостями»: «У двадцять сім років чоловіки найактивніші, а жінки в тридцять п’ять – сорок. Я не приховую свого віку. Мені минуло сорок сім. Що ж стосується мене, то мій зв’язок з тобою – це прощання з тією прекрасною порою, коли я втрачала голову і дарувала комусь своє налите соком і спрагою тіло» (С. 36).

Новела «Слід у лататті» інтригує символічним образом гадюки, яка руйнує стосунки Елли та на п’ятнадцять років старшого за неї Марка. Незважаючи на коротку прозову форму, у тексті змальовано два повноцінні психологічні портрети: Елли, яка «переживала розрив віртуального роману» та Марка, який «душею залишився у вісімдесятих роках з їхнім дешевим портвейном і наївною простотою» (С. 40). В. Даниленко дуже добре володіє мистецтвом характеротворення, вміє глибоко бачити суть речей і явищ, акцентуючи на головному. «За його (Марковими – К. Т.) плечима були невдалі шлюб і бізнес, але Марко не впадав у відчай, бо вважав: щоб пробудитися, треба зупинитися. Він хотів повернутися до живої природи, і в цю мандрівку взяв із собою Еллу» (С. 40).

Імпонує гендерна симетричність, художність, жанрово-стильова довершеність текстів В. Даниленка. Вони можуть бути комфортними / некомфортними для конкретних читачів, але завжди залишаються явищем художньо-естетичним. Вони мають той енергетичний заряд, який тримає в напрузі читача, веде його емоційно. Їх тематичні акценти перегукуються з тими, що  домінують у «Першому чоловікові» В. Теремка. Проза Володимира Даниленка додаєзбірці «Любов така» ЕРОТИКИ.

1. Василь Теремко. «Перший чоловік». Особливі почуття, дивне кохання, що може бути не тільки в романі, а яке «можна прожити насправді» (С. 59) – основний змістовий концепт твору. Автор торкнувся проблем екзистенційного, морально-етичного, гендерного плану, майстерно передав психологію закоханого юнака і дорослої жінки «у розквіті». Кожна деталь, сплеск емоцій, думки, переживання, самоаналіз, припущення та уявлення, інтуїтивні відчуття й реальний сексуальний досвід – елементи творення системи образів головних героїв. «Нічого не знав у собі такого, що могло затримати увагу жінки, про яку кажуть: у розквіті. Між нами багато років і велика віддаль за можливостями й досвідом. Вона – впевнена в собі й апетитна для чоловічих очей жінка. Знає, чого хоче, і, схоже, вміє брати все, що задумає. Легко, наче бавлячись, керує чужими увагою і вчинками. Ну, моїми – точно.

Мені щойно за двадцять. Усе сприймаю емоціями. Вони часто біжать попереду голови і керують мною, за що їм буває соромно перед моїми ж думками. Тільки я знаю, як живу в собі й на що здатен, але чомусь не вдається таким бути. Не раз пробував – і намарне. Щопонеділка починаю нове життя, щоп’ятниці каюся, бо не зумів почати» (C. 59).

Цей об’ємний фрагмент наведено як ілюстрацію художньої перспективи, мислення письменника, поетики його тексту та системи прийомів створення художніх характерів. Обираючи як наративну форму оповідь від чоловіка, автор центрує маскулінний світ, але не маргіналізує фемінний досвід, показує образ сильної, вольової, владної жінки, яка домінує. Вона визначає скільки і як їм бути. Відчуття оповідача – один із кульмінаційних елементів текстуальної візуалізації історії кохання: «Вона мовчала. Була далеко. Відчужена була. Волі заговорити до неї не мав. Боявся її правди. Сполошений і вразливий був. Як звір відчував її. Надто багато ще мав її в собі. … Ніч поглинала нас далекими і залишала кожному свою гіркоту» (С. 81). Характери й тип взаємодії головних героїв – цікавий предмет гендерного прочитання «Першого чоловіка».

Просторові й часові компоненти твору тільки підсилюють його емоційно-змістову складову. Місто, а далі мандрівка у Карпати, вечір та ранок у горах, шлях до вершини – ключові етапи, які накладаються на розвиток і завершення стосунків головних героїв.

 «Перший чоловік» – оповідання, хоч сюжетно-композиційний та образно-наративний рівні твору дозволяють означувати його як повість. Текст В. Теремка вирізняє сформований і досконалий стиль письма, відшліфована мова, потужна енергетика Слова. Автор зумів дуже оригінально передати силу почуттів, пристрасті й залежності, відчайдушності й ніжності, шаленства й збентеження закоханої людини. «Перший чоловік» – це ПРИСТРАСТЬ збірки «Любов така».

1. Олексій Чупа «Межі». «Чекала», «Завтра», «Дірка» - прозові етюди, які дають читачеві інші відчуття присутності. Більше сконденсованих думок, фрагментарних яскравих кадрів. Чоловік і жінка, які через непорозуміння втратили одне одного, а потім півстоліття шукали/чекали; Марк, який намагається виправити помилку і повернути Єву; чоловік у в’язниці, який дорожить зв’язаним дружиною светром – такі герої цих коротких прозових текстів. Вони усі живуть на межі, що влучно відображає назва. Етюди Олексія Чупи вражають художніми деталями, глибоким імпліцитним підтекстом. Вони добре вписуються у формат збірки, але водночас і змінюють його, роблять фрагментарнішим її сприйняття читачами. Коротка проза Олексія Чупи додає збірці «Любов така» МЕЖОВОСТІ.
2. Дарія Тарасевич «Якщо вона зненацька і вщент».  «Пов’язані ніччю», «Щастя безмовне», «Листопадовий блюз», «Осінь така», «І впадеш як імперія», «Завжди – як у шістнадцять», «Тільки не я», «Оля», «Весна» -  прозові фрагменти, які додають динаміки і різноманітності прочитанню збірки «Любов така». Жанрово тексти Д. Тарасевич ніби продовжують «лінію» прози Олексія Чупи, але насправді мають свою специфіку: інтригують способом  подачі й передачі емоцій, думок, вражень, настроїв, станів; спонукають до активного вдумування у написане й прочитане. Моментами читач вже не потребує сюжету, бо він опиняється  у якійсь психологічній лакуні людського буття. Серед інших вирізняється новела «Тільки не я», де лаконічно, метафорично та іронічно не так на експліцитному, як на імпліцитному рівні розкрито, а швидше, напевно, «завуальовано» любов, як почуття: «Любов довго терпить, милосердить. Любов не шукає тільки своє», «Любов не радіє з неправди. Любов вірить у все», «Любов сподівається на все. Любов усе стерпить», «Ніколи любов не зупиняється» (С. 107 – 108). Тексти Д. Тарасевич додають збірці «Любов така» МОЗАЇЧНОСТІ.
3. Олена Рижко «Кроки до танго».  Неординарно, вперто, цікаво авторка розповіла історію зустрічі «споріднених душ» – самотньої Дарки і Марка, який вижив після Іловайська, але назавжди залишився із шрамом на обличчі. Дуже добре продумано, передано характер і поведінку героїні. Не надривно, інтригуючи кульмінацією історії, письменниця додає читачам віри, що ця пара зможе реалізувати мрію Дарки  і навчитися танцювати танго. А чому саме танго?  «Танго – це шал, феєрична пристрасть. Згусток чистої енергії. Це як одкровення. Граничне напруження. Прорив із буденності в буття» (С. 124). Текст Олени Рижко додає збірці ХАРИЗМАТИЧНОСТІ.
4. Юлія Фомічова «Гарант Кохання». Зворушливе оповідання, написане у формі щоденника-звертання матері до ненародженого, а потім маленького сина, емоційно тримає в напрузі весь час і не відпускає навіть після прочитання. Текст присвячено «кожній, хто чекає коханого з війни». Свого чоловіка віддано чекає з війни головна героїня, хоч їй дуже важко: «Важко бути мамою, татом, господарем, господинею, годувальником, годувальницею. Важко чекати, хвилюватися, спати з телефоном, чекати дзвінка. Важко, коли ніхто не підстрахує. Важко з людьми, які кажуть, «ми його туди не посилали» і «могла б його не пустити» Ми плакали обоє. І присягнули одне одному у вічному коханні». Але попри все, головна героїня вірить, що їхня сім’я пройде це випробування війною. Проза Юлії Фомічової має дуже сильну енергетику віри, сили волі, стержня (не сльози і соплі!) і цим «бере» читача, напевно, найбільше. «Гарант кохання» додає цій збірці ТЕПЛА і ОСОБЛИВОГО ШАРМУ.
5. Олександра Грищенко. «Зустрічей більше не буде». Дуже оригінальне, психологічно глибоке, цікаве оповідання про те, як одна єдина зустріч може змінити все життя. Саша з Андрієм зустрілися у потязі, але їм не судилося бути разом. Андрій одружився з іншою, а Саша поїхала до Праги. Життя героїв саме у тому віці, «коли стираються кордони заборон і моральних принципів» авторка описує максимально відверто. Так само передає внутрішній світ, емоційні стани головних героїв. Вони не були щасливі один без одного. «Туман. Галас. Червоні плями на білому покрові зими», «Оголені плечі на лобовому склі мерседеса» (С. 185) – тільки деталі, які свідчать про фатальний і трагічний кінець історії. Цей текст додає збірці ДРАМАТИЗМУ та НОСТАЛЬГІЇ.
6. 8.                     Сергій Гридін. «Євка». Історія кохання Євки і Миколи вражає реалізмом. Засліплені власною значущістю, матеріальними статками люди прагнуть влади і бажання вирішувати долі власних дітей. Так сталося із батьком Євки. Він не міг змиритися, що його донька закохалася у слюсаря Миколу. Автор не вдається до розлогих сюжетних ходів та описів, фіксуючи емоційні стани Федяка, зображує його меркантильність і владну натуру. Один епізод – знайомство Миколи з батьками – став вирішальним для їх кохання. Микола кликав Євку з собою, але вона пішла не з ним, а пішла з життя, з його ненародженою дитиною. Текст Сергія Гридіна додає збірці ТРИВОГИ і ТРАГІЗМУ.
7. Наталя Савчук (Марченко). «Паталогічно зрячі». Текст цікавий, як історія, як емоційний досвід. Письменниця не боїться бути відкритою, про що свідчить тематичний, образний та мовний рівні тексту. Ліцеїстка, головна героїня твору, оповідає про своє сприйняття світу й інших. Адам, Стась, Льолька і стосунки з ними – предмет її міркувань та аналізу. Юна дівчина має свою чітку позицію і щодо кохання, і щодо сексу, а ще знає напевно, «що бути «красунечкою» - до холери противно і що «дружба» - слово не жіноче» (С. 215). Тут є гострі  тематичні акценти, які зараз у літературі набувають особливої актуальності. Твір Наталі Савчук додає збірці РОЗКУТОСТІ.
8.  Софія  Бенза. «Не відпущу». Легкий і читабельний текст, який завершує збірку, органічно вписується  у неї. У ньому запам’ятовується не так сюжет, як вчинок героїні. Тетяна не відпускала своїх почуттів, «Не могла. Не хотіла» (С. 219). Робота відволікала, але думками завжди була з ним, з Юрієм. Автомобільна аварія допомогла зрозуміти, як важливо не бути егоїстами і завжди бути поруч, якщо любиш. Текст Софії Бензи додає збірці СПРАВЖНОСТІ ПОЧУТТІВ.

«Любов така» – цікава й колоритна «доросла» версія збірки, де художні світи відомих авторів і дебютантів творять гармонійний і цілісний дискурс, а кожен читач, опиняючись віч-на-віч з текстом, знайде/впізнає собі те, що йому найближче і тільки його.