![](/_img/book-top.gif)
Re: цензії
- 25.07.2024|Ігор Фарина, письменник, м. Шумськ на ТернопілліВідчуває серце подихи часу
- 25.07.2024|Тетяна Череп-ПероганичКнижка про літо, коли сонце стало чорним…
- 20.07.2024|Валентина Семеняк, письменницяНебоземляни – діти світла серед нас
- 19.07.2024|Богдан Дячишин, ЛьвівЯ і є памʼять – вічний
- 18.07.2024|Тетяна Качак, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету ім.СтефаникаЛітературознавчі візії Лариси Табачин
- 14.07.2024|Олег СоловейЗнову – Селін, знову – війна
- 06.07.2024|Оксана Тебешевська, заслужений вчитель УкраїниВерліброві філософеми Євгена Барана
- 28.06.2024|Сергій Постоловський«Анатомія ненависті. Путін і Україна» Сергія Руденка. Книга для тих, хто хоче не тільки знати, але й зрозуміти
- 27.06.2024|Богдан Дячишин, Львів«До світла, що у слові…» (Полілоги живого слова для дітей і дорослих)
- 20.06.2024|Віктор ВербичНора Ікстена: «Чи любов краща за життя?»
Видавничі новинки
- Ольга Полевіна, Еліна Заржицька. "Чи бачать небеса котів"Книги | Буквоїд
- Тара Шустер. "Купи собі той довбаний букет: та інші способи зібратися докупи від тієї, котрій вдалось"Психологія/Філософія | Буквоїд
- Клариса Пінкола Естес. "Жінки, що біжать з вовками. Архетип Дикої жінки у міфах та легендах"Психологія/Філософія | Буквоїд
- Станіслав Арсьонов. "Посібник зі щастя. Як наповнити своє життя достатком і радістю"Психологія/Філософія | Буквоїд
- Лев Ребет. "ТЕОРІЯ NАЦІЇ"Книги | Буквоїд
- Дмитро Савченко. "Вовки Да Вінчі"Книги | Буквоїд
- Олеся Лужецька. Чимчикун. "Історії Країни НаДобраніч"Дитяча книга | Буквоїд
- Франц Верфель. "Винен не вбивця… Зустріч випускників"Книги | Буквоїд
- Таня Стус. "Проростання"Проза | Буквоїд
- Дарія Піскозуб. "Машина"Фантастика | Буквоїд
Re:цензії
Переступ через кохання
Наталя Савчук. Літописи Семисвіття. Книга 1. Діти переступу. Тернопіль,«Навчальна книга – Богдан» . 2015, -216 с.
«Ніч добігала свого куцого краю, блискаючи срібними литками з-під зарошених спідниць»… Що скаже лише одне це речення пересічному читачеві? Мабуть те, що читатиме він твір, дія якого відбувається у селі, бо ж, погодьтеся, до гучного міста таке порівняння виглядало б не надто доречним. Напевно, читач одразу зацікавиться, бо останнім часом у нас популярно писати на таку тематику, і з-під пера письменників все частіше виходять романи в жанрі сільського реалізму.
І читач помилиться, адже те речення вирване з контексту нового роману-міфологеми (як зазначають видавці) «Діти переступу» Наталі Савчук. Та водночас читач матиме рацію, бо ж дія дійсно відбуватиметься таки у селі, та не у сучасному, а в тому, де жили ще наші перші предки; і навіть не селі, а Краї, де головною є берегиня, і на скільки вистачить чуття в жінки, такою й буде територія, якою вона опікуватиметься, або ж собі відкрає .
Так ми поринаємо в історію берегині Гаїни, яка в прадавні часи вчинила недозволене: через свою любов до чоловіка Будимира вчинила переступ – народила замість однієї дитини – дівчинки, якій і мала б передатися вся сила й знання чулої – аж двох! Ба більше, вона народила двійню – хлопчика Волошка і дівчинку Вроду! Таким чином Гаїна не тільки вполовинила силу своїй доньці, а й нагородила тими вищими знаннями сина, а в майбутньому – чоловіка. І це в епоху матріархату! Коли жінка сама вибирала, якого чоловіка взяти до себе в хату. Мужчинам же відводилася другорядна роль, яку, крім ковальства, випасання худоби та продовження роду, навіть складно охарактеризувати.
Якби обранець Гаїни Будимир був звичайним чоловіком, на тому, мабуть, і скінчився б роман. Та божич Семиярил називає його батьком, та й сам коваль зовсім не ликом шитий - інколи згадує таке, що аж ніяк не могло трапитися з ним у людському житті. То невже він дійсно Рарог-Огонь, від якого весь світ зайнявся? І чому забув те, ким є? На ці та інші запитання шукатимуть відповіді головні герої впродовж семи частин, а саме стільки має бути в «Літописах семисвіття», і «Діти переступу» - це тільки початок.
Крім історії Гаїни, викликає зацікавлення й життя ще одного персонажу - лярви Чаруні. Лярва теж мала сили та знання, але турбувалася вона про продовження роду, збільшення урожаїв. Візьмімо хоча б за приклад випадок, коли жінка танцювала на ріллі в одному лише намисті. Відомо, що в наших предків практикувалося повне або часткове оголення. У сільськогосподарській магії нагота відігравала дуже важливу роль. Вірили, що при зіткненні з ґрунтом, пшеницею, росою оголене людське тіло вбирало у себе силу й, у свою чергу, передавало її природі. Це можливість передати землі людську здатність до відтворення.
Чаруня також виховує доньку і мріє, що колись та стане найпершою лярвою, бо мати у свій час це упустила. Не раз і не двічі вона шкодує, що не залишилася байдужою до батька Вабки, а дозволила зірвати з неї пояс. Коли донька танцює, її порівнюють з Лихом-змієніжкою, найкращою танцівницею у світі. І знову виникає запитання: то хто ж батько Вабки?
Крім берегинь, лярв, божичів, у романі багато інших істот: тут тобі і всілякі мавки, русавки, огневиці, охваї, водяники… Примітно, що авторка вводить у роман отих найперших, найдревніших міфологічних персонажів. Її Семисвіття дійсно виникло з яйця, як і сказано в давньоукраїнських міфах (згадаймо хоча б відому кожному «Курочку Рябу»). І навіть бог Перун, який у пізніших міфах стане головним, у «Дітях переступу» бореться зі всілякою нежиттю, що аж про метання блискавок забуває, та дарує Будимиру як дар без віддару бойовий топірець.
Наостанок хотілося б сказати дещо про мову роману, а її пити – не перепити! Ніжна, мелодійна, милозвучна… Нею треба насолоджуватися кожним ковточком, смакувати, ніби дорогим вином. Вона чуттєва, і багата не якимись дешевими й банальними, з претензією на еротизм фразами.
А чого лишень варта просторічна лексика! І вона не штучно вигадана, притягнута автором за вуха, а справжня, від якої інколи аж кольки в животі від реготу: ««Гаїні так хотілося до Чаруні у двір, як жабі до бусла в пельку», «Не втече твоя баба до чурів на гоцки, хоч їй там, правду сказати, Пекленець давно вже музик найняв», «Ваба вже не раз і не два чула ті материні заклинання і клала їх собі під зад, щоб було м’якше сидіти, бо їй те «перша» було треба, як вітрові сито».
Чомусь в Україні до жанру фентезі ставляться з пересторогою. А дарма, адже, на мою думку, українське фентезі цілком природно виросло з тих же неповторних і чарівних народних казок, які ми так полюбляли в дитинстві. То чому ж у дорослому віці нам відмовляти якісним романам, написаним у такому жанрі? Особливо, якщо це «Діти переступу» Наталі Савчук.
Додаткові матеріали
- Наталя Савчук. «Літописи Семисвіття. Книга 1. Діти переступу»
- 7 українських фантастичних книг, на які варто звернути увагу
Коментарі
Останні події
- 25.07.2024|15:11Нові горизонти "Літературного Чернігова"
- 13.07.2024|15:05Десятий Ше.Fest 2024 оголосив дати фестивалю
- 13.07.2024|14:42Петро Скунць знову у колі своїх сучасників
- 12.07.2024|10:21У Києві відбудеться Гаражна субота із Старим Левом у Музеї Ханенків
- 12.07.2024|10:15Фестиваль «Фронтера» оголосив програму: чого чекати відвідувачам
- 06.07.2024|12:14У Луцьку відбудеться IV Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера»
- 03.07.2024|21:11Пес Патрон і Великий Т: вийшов друком новий комікс про легендарного пса
- 27.06.2024|19:10У Швеції готується виставка зі знищеними внаслідок російського удару книгами
- 27.06.2024|12:35Десятий Ше.Fest 2024 оголосив дати фестивалю
- 23.06.2024|08:37Українка, яка з Кобзарем у руках полонила Рим