У ті часи на праукраїнських теренах чоловік мало що важив для богів, людськими громадами верховодили чуйні берегині та загонисті лярви, а в Дикому Степу панували птаховичі зі змієвичами та Вражеві діти, котрі зналися з лютими перевертями та мервям. Але якось берегиня з любові до чоловіка замість доньки, котра мала успадкувати всю її силу, народила двійню, вділивши чулості синові. Так у Семисвіття ввійшли «діти переступу» — напівчулі напівмужні берегиничі Врода та Волошко. Рівновагу було порушено. І тепер ніхто не знає, чи зможуть доньки Великої Ма втримати у руках світ, адже мужі почали підступну гру за панування... Наталі Савчук вдалося зазирнути у неймовірну глибочінь українського міфу й донести його до читача живим і багатобарвним, духмяним і многоликим. Подібне в зарубіжній літературі втілив лише Д.Р.Р. Толкін.

Наталя Савчук. Літописи Семисвіття. Книга 1. Діти переступу. Тернопіль, «Навчальна книга – Богдан». 2015, -216 с.