Переосмислюючи класичний сюжет про Попелюшку, авторка перетворює казкову канву на темне фентезі про владу, соціальну прірву, насилля та свободу вибору. Замість винагороди за покірність і терпіння героїня отримує шанс кинути виклик системі, а її спроба вирватися з нав’язаних обставин ставить під загрозу устрій усього князівства.

Казка, яка відмовляється бути казкою

«Я ненавиджу “Попелюшку”, і саме тому вирішила зробити на неї ретелінг», — так Вікторія Задорська пояснює задум свого роману. У цій репліці закладено ключ до прочитання «Ирію»: авторку приваблює не стільки переказ знайомого міфу на новий лад, скільки ревізія його фундаментальних засад.

Традиційна історія Попелюшки тримається на соціальному ліфті, запущеному випадковістю, чарами та шлюбом із принцом. Героїня долає злидні, але система, яка перетворила її на безправну служницю, залишається непорушною. Її винагорода — індивідуальне спасіння, а не руйнування механізмів пригноблення.

Задорська докорінно зміщує акценти. Її Дана не сподівається на милість чи чиюсь допомогу — вона наважується на втечу. Утім, бунт безправної кріпачки запускає ланцюг подій нечуваного масштабу. Після зухвалого втручання в сакральний обряд Дана дістає прізвисько Руйнівниця, а полювання на неї стає питанням виживання цілої держави.

Так формується нова оптика: замість чергової оповіді про обрану дівчину, яка виборює місце серед привілейованих, роман досліджує руйнацію самих правил цього світу. Попелюшка стає Руйнівницею не лише сюжетно, а й жанрово: її шлях не веде до омріяного примирення, а викриває фальш того, що панівний клас звик називати «порядком».

Світ, побудований на нерівності

Дія роману розгортається у вигаданому князівстві, де поруч із людьми мешкають напівзвірі, повнота влади зосереджена в руках шести могутніх Родин, а за вікном уже п’ятнадцять років не вщухає зима. У цій реальності фантастичні деталі — не просто декоративне тло: вони утворюють сувору ієрархію, де соціальний статус, ресурси та право розпоряджатися власним життям розподілені безжально нерівно.

"1+1">Образ нескінченної холоднечі постає прозорою метафорою застиглого, закостенілого суспільства. Очікування весни стає синонімом прагнення перетворень, проте календарне тепло саме по собі не здатне розв´язати системну кризу. На цьому тлі персональний бунт Дани неминуче набуває політичного звучання: спротив однієї дівчини розхитує підвалини держави, адже режим не терпить автономії там, де звик вимагати абсолютної покори.

Крізь фентезійний світ авторка звертається до тем кріпацтва, насильства, диктатури та колективної травми. Жанр дозволяє осмислювати історичний досвід без прямолінійної публіцистики — через влучні моделі примусу й девальвації людського життя. В оповіді вгадуються відлуння Голодомору та репресивних механізмів минулого, хоча текст не звужується до суто історичної алегорії.

Наскрізним нервом роману стають безправність жінки та відчуження її тілесності. Дана змушена виживати у світі, де її межі постійно порушує чужа воля. Тим ціннішою постає боротьба за фізичну автономію як неодмінну умову людської гідності. Тут виразно відчутний і приватний досвід авторки, пов’язаний із подоланням розладів харчової поведінки (тригер-ворнінг на початку книжки окреслює безпечний простір для читача).

Утім, було б спрощенням сприймати «Ирій» лише як завуальований соціальний маніфест. Насамперед це динамічне, багаторівневе фентезі, де магія, залаштункові інтриги, протистояння кланів і розгалужені сюжетні лінії творять самобутній художній космос.

Багатоголосся та мовна самобутність

Події розгортаються крізь призму поглядів трьох нараторів, які представляють різні покоління й суспільні прошарки. Завдяки поліфонії сюжет позбавлений одновимірності: порятунок для одного героя обертається смертельною загрозою для іншого, а непорушні догми виявляються банальною маніпуляцією еліт.

Така множинність точок зору заперечує наївний поділ на абсолютне добро та абсолютне зло. Пам’ять, страх, боротьба за виживання та кланова вірність настільки деформують сприйняття персонажів, що конфлікт переростає з персональної вендети у зіткнення несумісних світоглядів.

Справжнім архітектурним елементом світобудови слугує мова. Показове написання слів з історичною літерою «и» на початку або в закінченнях — «любови», «радости», «иржі», «ирій» — формує самобутній архаїзований ритм прози. Нормативність поступається художньому завданню: читач має не просто зануритися в історію, а відчути аутентичність вигаданого простору через саму структуру тексту.

Назва «Ирій» нерозривно пов’язана з українською міфологією — далеким, потойбічним райським садом. Проте в романі цей концепт трансформується у власну міфологему, стаючи ядром унікального художнього всесвіту.

Карпати як простір натхнення

Працюючи над частиною тексту про гірські землі, Вікторія Задорська тиждень жила в наметі посеред Карпат. Безпосередній контакт із дикою природою допоміг надати фентезійній локації майже тактильної матеріальності: від гірського вітру до відчуття масштабу скель.

У доробку Задорської — не лише художня проза, а й сценаристика та режисура. Вона є авторкою книжок «Вовкуни», «Скелети з шафи моєї бабці» (довгий список «Дитячої книги року — 2024») та «Космотато» (фінал цієї ж премії у 2025 році). Як режисерка й сценаристка вона створила короткометражні стрічки «Риба», «Під подушкою», «Я, мама і Космонавт», а також документальний проєкт «Хочу стати як Харлан» для Суспільного.

Ця мультидисциплінарність і візуальне мислення перетворюють «Ирій» на справжній кросмедійний проєкт. Саундтрек під назвою YRIJ спеціально до книжки написав священник, натхненний прочитаним текстом (QR-код із посиланням на музику розміщено на палітурці). Обкладинку створила художниця Марія Окунська: арт оформлено так, що обкладинки всіх трьох запланованих книг зберуться в цілісну мальовничу панораму з горами, містами, океаном і різними народами цього світу.

Початок великої саги

«Ирій. Гряде Велике Полювання» — це 704-сторінковий старт великої трилогії від видавництва READBERRY, орієнтованого на читачів сегментів Young Adult та New Adult. Масштаб першої книги обіцяє подальше розгортання мапи світу, поглиблення лору та випробування складних взаємин між героями.

Ретелінг «Попелюшки» виходить далеко за рамки літературної гри. Задорська залучає класичний мотив, аби порушити тривожні запитання: якою є ціна індивідуального вибору? Чи можна бути вільним у тоталітарному середовищі? І що відбувається, коли та, кого вважали безголосим знаряддям, наважується виламати ґрати системи?

Перший том не ставить крапки — він лише окреслює вузли суперечностей, які вибухають разом із появою Руйнівниці.