
Re: цензії
- 16.10.2025|Наталія Поліщук, письменниця, членкиня НСПУФантастичне й реальне, а також метафора «кришталевого світу» в оповіданні Катерини Фріас «Un anillo misterioso» («Містичний перстень») зі збірки «За синіми і жовтими гардинами» (2025), Іспанія
- 16.10.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськПоети помирають уранці
- 08.10.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськЗазирнути в задзеркалля
- 06.10.2025|Ігор ЗіньчукЦікаві історії звичайних слів
- 28.09.2025|Петро ГармасійПерестати боятися…
- 24.09.2025|Микола Дмитренко, письменник, доктор філології, професорПрихисток душі
- 24.09.2025|Михайло ЖайворонПатріотизм у розстрільному списку
- 14.09.2025|Тетяна Колядинська, м. ДніпроЗа якими правилами “грали” радянські засоби масової інформації
- 03.09.2025|Ольга Шаф, м. Дніпро«Був на рідній землі…»
- 02.09.2025|Віктор ВербичКнига долі Федора Литвинюка: ціна вибору
Видавничі новинки
- Анатолій Амелін, Сергій Гайдайчук, Євгеній Астахов. «Візія України 2035»Книги | Буквоїд
- Дебра Сільверман. «Я не вірю в астрологію. Зоряна мудрість, яка змінює життя»Книги | Буквоїд
- Наомі Вільямс. «Пацієнтка Х, або Жінка з палати №9»Проза | Буквоїд
- Христина Лукащук. «Мова речей»Проза | Буквоїд
- Наталія Терамае. «Іммігрантка»Проза | Буквоїд
- Надія Гуменюк. "Як черепаха в чаплі чаювала"Дитяча книга | Буквоїд
- «У сяйві золотого півмісяця»: перше в Україні дослідження тюркеріКниги | Буквоїд
- «Основи» видадуть нову велику фотокнигу Євгена Нікіфорова про українські мозаїки радянського періодуФотоальбоми | Буквоїд
- Алла Рогашко. "Містеріум"Проза | Буквоїд
- Сергій Фурса. «Протистояння»Проза | Буквоїд
Re:цензії
Третій феномен маленької людини
Ірина Цілик. Червоні на чорному сліди. – К.: Комора, 2015.
Давно вже я не читала книгу в один присіст. Думала, що вичерпала себе як читач.
Однак, оповідання Ірини Цілик реанімували.
Прозора виразна органічна проза практично без жодного зайвого слова з цілком виправданими вкрапленнями суржика («год», «женіх», «вмєсто», «городські», «проститутка», «апрєлюшка», «піонєрлагєрь», «позволять» тощо).
Тема цих творів – життя звичайних пересічних українців, «маленьких» киян, «що мовчки двигають на собі тягар життя», як зазначається в анотації до збірки оповідань.
У класичному літературознавстві є, принаймі, два тлумачення цього терміна – маленькі/пересічні люди:
1.високодуховні «маленькі люди»: не значущі у соціумі, але з високими моральними цінностями (за Ф. Достоєвським);
2.пересічні люди з маси без високих почуттів і поривань, паралельні у побутуванні (за Ф. Кафкою).
Здається, Іра Цілик віднайшла третій феномен маленької людини: українських диваків, які живуть за стереотипами виснажливої праці і совкових стандартів, але у якийсь момент відчувають промінчик нормальних моральних поривань.
Так, Гайтавер, яка лупцює тьотю Любу, затьмарена бажанням помсти, оговтавшись, тягне її до найближчого травмпункту («Гайтавер»).
Ніна, яка після розлучення затято не комунікувала з колишнім чоловіком, пронизана жалем, миє вікно у його кімнаті, до якої не заходила протягом шести років. Схудлий занедбаний Зюбик пробуджує в ній інтуїтивне відчуття того, що не розлучатися треба було, а якось інакше вирішувати сімейні проблеми. Але вона не знала, як… («Костюм»).
Женюшка, яка ретроспективно усвідомила неординарність свого діда Валі тоді, коли через деякий час після його смерті, навідала його хату. Одвічний символ віднайденої половинки – яблуко – зринуло тут у новій інтерпретації («Помин»).
Надія Степанівна, яка, вдихнувши життя в чужу, усіма покинуту, дитину, пішла на той світ («Інший ракурс»).
Майя – образ середньостатистичної радянської жінки, яка пройшла усі стандартні рівні совкового життя, а що таке справжня еротика і не знала (як не знала багато чого іншого) («Апрєлюшка»). Тут, читаючи, несвідомо порівнювала брутально-натуралістичний стиль Степана Процюка (тема Анни й Івана за романом «Руйнування ляльки») і жіночу делікатність Іри Цілик у розгортанні типово-болючої проблеми недорозвинених українських пересічних душ на прикладі незреалізованої сексуальності Майї.
Випадає з цієї когорти героїв ліричний образ наратора з останнього оповідання «Червоні на чорному сліди». Тут ідеться про зовсім інший вимір особистості, яка на рівні чистої і щирої дитячої душі пізнає нові реалії життя (крізь нову лексику з Євромайдану, зокрема) і водночас відчуває у цьому певну закономірність і повторюваність (згадуючи фрагменти з біографії бабусі, котрій під час бомбардування Києва німцями було 3,5 рочки, як і синові ліричної героїні; а також її «плюшеве пальто», що було такого ж червоного кольору, як і куртка сина оповідачки…).
***
Така от спроба відчуття людей і алгоритму українського Всесвіту.
Коментарі
Останні події
- 16.10.2025|18:12Культові "Шахмати для дибілів" та Абсурд Сучасності: Розмова з Михайлом Бринихом у "Сенсі"
- 16.10.2025|13:13Ласло Красногоркаї: Нобель 2025 спричинив стрімке зростання продажів та ажіотаж довкола нового роману
- 16.10.2025|13:11Волелюбність, гідність, гумор: «Архетип нації» дослідив ключові риси українців
- 16.10.2025|10:09«За чотирма зайцями»: «Основи» перевидають п´єси Нечуя-Левицького та Старицького в театральній серії
- 16.10.2025|10:01Срібло BELMA-2025: Український підручник з хімії підкорив Європу на Франкфуртському ярмарку
- 13.10.2025|12:48«Гетьманіана Старицького»: Унікальна виставка відкриває зв´язок між Козацькою добою та сучасною боротьбою
- 13.10.2025|12:40«Крилатий Лев – 2025»: У Львові назвали найкращих авторів прозових рукописів
- 13.10.2025|12:35Завершується прийом зголошень на Премію імені Юрія Шевельова-2025
- 13.10.2025|12:2112 топових видавництв, десятки книжкових новинок та фігура-гігантка Лесі Українки: Україна вдруге на LIBER
- 11.10.2025|13:07Засновник Ukraїner Богдан Логвиненко мобілізувався до ЗСУ: "Не бути пліч-о-пліч - емоційно складніше"