Перш ніж мені вдалося розгорнути цю книжку, її тричі попросили позичити на роботі, а до цього часу сьомій читачці, сподіваюся, стане витримки повернути її до моєї бібліотеки. Це не просто дуже красиве видання. «Маргаритко, моя квітко» − безцінний екземпляр класики підліткової літератури, що має знайти місце на книжковій полиці кожної школярки, і я радо розповім, чому. 

Австрійська дитяча письменниця Крістіне Нестлінґер, графік-ілюстратор за освітою та газетярка за фахом, почала створювати дитячі комікси щоб розважити  своїх маленьких донечок, змальовуючи пригоди вигаданої дівчинки Фредеріки. Природньо, що вже за кілька років разом з донями зростали й читацькі апетити − Крістіана й Барбара зажадали  більш детальних розповідей про пригоди рудоволосої приятельки з маминих коміксів. Так авторка-початківець, котра й сама віддавала перевагу писаним, а не мальованим історіям, встановила на кухні друкарську машинку, із серйозним наміром впорядкувати нові розповіді, що одна по одній зринали в її нестримній уяві. 

Хто б міг подумати, що ці оповідки для малих улюблениць не просто вийдуть друком вже 1970 року, а й стануть початком блискучої письменницької кар’єри. У 1971 році, після видання другої книги, Крістіне постановила собі писати не менше 10 годин на день й під ритмічний стукіт клавіш на її кухні народжувалися казки для найменших, повісті й романи для майже дорослих, вірші та фентезі, власноруч ілюстровані комікси та навіть детективи.  За 30 років бібліографія Крістіне Нестлінґер вже нараховувала 30 виданих творів, перекладених майже 40 мовами, а стіни й полички її помешкання рясно прикрашали понад 30 різноманітних літературних премій, серед котрих і найавторитетніші − Медаль Ганса-Крістіана Андерсена та перша в історії дитячої літератури премія пам´яті Астрід Ліндгрен. 

Роман «Маргаритко, моя квітко» − перфектна книга для дівчаток-підлітків, що вийшла друком у видавництві «Урбіно», торкається трьох незмінно актуальних, на думку авторки, аспектів підліткового життя: сімейних негараздів, шкільних перипетій та кількох перших закоханостей. Події книги охоплюють 4 роки з життя школярки Маргарити Закмайєр, протягом яскравого їх опису ми знайомимося з дещо повнуватою і ледь розгубленою чотирнадцятирічною школяркою, нещасливо закоханою в шкільного красунчика Флоріана. Можете бути спокійні – протягом наступних 403 сторінок Маргаритка з легкістю перетворюється на впевнену й привабливу юну леді, котра не просто стає предметом палкого захвату дженджика-однокласника, а ще й вельми своєрідного юнака-неформала, нащадка заможного аристократичного роду, трохи старшого за саму Маргариту. 

У тенетах цього романтичного трикутника дуже вдало й практично розкриті переваги й недоліки, а також типові особливості двох найпоширеніших типів хлоп’ячої любовної поведінки – «мачо» й «софті», хоча жодних ярликів тут не навішано – обидва юнаки мають свої чесноти, здатні на непередбачуване й неодноразово дивують. Тільки не подумайте, що Маргаритці приємно чи зручно мати відразу двох хлопців – вона щиро намагається розібратися в своїх почуттях до обох, не завдавши болю чи дискомфорту жодному, а її переживання, внутрішні діалоги та стратегія можуть стати цілком помічними кожній розгубленій школярці в такій цілком вірогідній ситуації. 

Формується та гартується характер і світогляд Маргарити й на іншому фронті – сімейство товстунчиків Закмайєрів бурхливо переживає подружню кризу, через раптову емансипацію тихої й лагідної матусі Закмайєр та відчайдушного спротиву татуся Закмайєра. Зі страху перед змінами, що закономірно спричиняють схуднення, власні заробітки та новітня автономія дружини, сам пан Закмайєр та молодший брат Маргарити ледь не божеволіють і в результаті викидають чимраз химерніші коники – чого вартий лише вступ братчика до сумнівного «лицарського ордену»! Маргарита в непростих родинних обставинах нерідко лишається за старшу не лише над братом і сестрою, а й загалом на все сімейство і примудряється приймати цілком притомні й виважені рішення в побуті та дуже неоднозначних дорослих ситуаціях. 

Загалом у романі дуже легко й зрозуміло, а головне – ненав’язливо розкривається широка проблематика підліткового світу – складнощі дорослішання, різниця в очікуваннях від стосунків  у хлопців та дівчат, незадовільна зовнішність, розлучення батьків, схильність до навіювання та згубного впливу, СНІД, безпорадність вчителів та багато іншого. Тривала й насичена оповідь читається навдивовижу невимушено. Справжність і  незмінна з роками актуальність героїв та подій книги викривають в авторці тонкого психолога й незаангажованого спостерігача, від погляду якого, здається, не сховалася жодна деталь людського характеру, душевний порух чи неочікуваний емоційний вибрик. Найцікавіші людські риси та найменші їх вияви у зовнішності й учинках подані без жодного святенницького прикрашання чи повчального згущення барв, відтак у книзі не відчувається лукавства чи зверхності – буремна змалечку Крістіне нізащо не припустилася б цієї фатальної помилки в спілкуванні з читачем-підлітком. 

Не можна не оцінити майстерного перекладу Ольги Сидор. Завдяки їй книжка сприймається дуже органічно, мова героїв жвава й незаяложена, а деякі фрази як-от: «Шлюс, Параню!» стали моїми індивідуальними крилатими висловами! 

Оздоблення видання заслуговує на окрему увагу – ніжно-біла матова палітурка, пастельно помережана м’яким ескізом віденського міського пейзажу та мрійлива Маргарита зі славнозвісними кучерями «кольору спанієля» розквітає на передньому плані…  Художниця Наталка Гайда в приватній розмові поділилася, що просто мріяла ілюструвати цю давно улюблену книгу. Тому книжка так і виглядає – просто суцільне захоплення. Надруковано роман на спеціальному папері, що знижує контрастність та полегшує сприйняття тексту, добротна тверда палітурка та солідний розмір томика надають йому вигляду знатного подарунка. Відтак безперечно раджу цю чудову, помірковану та м’яку книгу, як виключно приємне читання чи влучний подарунок усім дівчаткам від 12 років і нескінченно старше.