Re: цензії

15.11.2026|Тетяна Іваніцька-Дячун, лікарка-психіатриня, психотерапевтка, PhD, письменниця
Коли мозок стає героєм казки, а дитина вчиться розуміти себе
14.11.2026|Віктор Васильчук, заслужений журналіст України, письменник
«Ятаган» змушує замислитись…
14.11.2026|Пауліна Малохлєб
Польська критика про роман Володимира Даниленка «Клітка для вивільги»
12.11.2026|Тетяна Граб
Місце сили у Сан-Фурсиско
04.11.2026|Павло Пантелеєнко, філолог та вчитель Ліцею №304 м. Києва
Повернення до витоків слова: чому книжка «Логодіалоги» Олександра Козинця потрібна педагогам і батькам
02.11.2026|Буквоїд
У перекладі угорською мовою вийшов роман Володимира Даниленка «Клітка для вивільги»
29.10.2026|Василь Кузан
Реалізм абсурду
27.10.2026|Юлія Манякіна
Музика розшарпаної цілости
26.10.2026|Павло Пантелеєнко, філолог та вчитель Ліцею №304 м. Києва
Пам’ять, що лікує забуття: 127 відлунь одного роду
23.10.2026|Тетяна Іваніцька-Дячун Лікарка-психіатриня, психотерапевтка, PhD, письменниця
Жити, поки життя триває

Re:цензії

24.07.2013|07:21|Йосип Струцюк

Павлюкове чоловіче ворожіння польською мовою

Ihor Pawluk. Męskiewróżby. – Lublin: Wydawnictwo «Episteme», 2013. – 64 s.

Мабуть, Ігоря Павлюка особливо представляти нема рації.

Поет знаний не лишень в Україні, а й далеко за її межами. Його твори вже перекладалися російською, білоруською, англійською, латиською, болгарською, французькою, японською та іншими мовами. І не тільки перекладалися,  входили в поважні антології, виходили окремими книжками, як, наприклад: Ігор Павлюк та Юрій Лазірко. Catching Gossamers («Ловлячи осінні павутинки», «Ловя осенние паутинки»): Лірика трьома мовами (англійською, українською, російською) – Нью-Йорк: CreateSpace», 2011; Павлюк Игорь. Исповедь последнего волхва: Лирика. – Санкт-Петербург: Алетейя, 2012.

А тут і нова поетична книжка, що вийшла в Польщі «Męskie wróżby» («Чоловіче ворожіння») (видавництво Episteme, Люблін). Переклад з польської здійснив відомий український поет, що мешкає в Польщі, на Холмщині, Тадей Карабович.

Принагідно зауважимо, що свою першу книжку пан Тадей видав польською мовою, а згодом переклав на неї не одного українського автора. Серед них Яра Славутича, Мілю Лучак, Ігоря Калинця, Богдана Бойчука, Марію Ревакович, Романа Бабовала, Віру Вовк, Емму Андієвську та інших. З-поміж тих інших і мою поетичну книжку «Потойбіч тиші» («Po tamtej stronie ciszy», видавництво «Prymat», 2000), за що я панові Карабовичу дуже вдячний і маю певні міркування про його перекладницьку роботу.

Хочу відразу наголосити, що вона є дуже сумлінною, вибагливою і чесною. Перекладач відходить від оригіналу настільки, наскільки йому дозволяє знання української мови. А те знання у нього всеохопне, бо він видав уже кільканадцять книжок рідною мовою, дотримуючись традиції батьків, яким вдалося після операції «Wisla» все-таки вернутися на рідне Закерзоння. Одначе в Карабовича, як і в багатьох західноєвропейських літераторів (та й не лише в них) є свої уподобання до перекладу: вони неохоче беруть традиційні (з певним розміром і римою) вірші. І тих перекладачів можна зрозуміти, бо західноєвропейська література майже повністю перейшли на верлібр. Як колишній керівник літстудії, я мав нагоду не раз вислуховувати докори за те, що підказував початківцям освоювати вільний вірш. На своє виправдання  казав, що тим маю намір інтегрувати їх у поетичну Європу, але мої докази не завжди сприймалися.

Хай там як, а верлібрист із-за Бугу взявся перекладати традиціоналіста зі Львова, щоправда, народженого на Волині від матері-холмщачки, котра була витурена з рідної землі аж за Буг. Саме оці ностальгічні забужанські мотиви  ми подеколи зустрічаємо в творчості Ігоря Павлюка. Хай там як, але вірші Павлюка сподобалися Тадею Карабовичу, в іншому випадку він не брався б їх перекладати. Принаймні так перекладач пояснив мені свій вчинок.

Я не можу похвалитися великим досвідом перекладницької діяльності, зокрема, з польської мови, одначе намагався познайомитися з Карабовичевими перекладами, зіставляти їх із оригіналами і не знаходив великих, як то часто буває, відхилень («отсєбятіни»). Як видалося мені, перекладач не завжди намагається зберегти риму, а рима в Ігоря Павлюка часто несе особливе навантаження. Бувають і ритмічні збої попри те, що український автор і сам не завжди дотримується чистого класичного розміру. Найголовніше, що Ігор Павлюк – «поет, у якого нема зазору між словом і серцем» ( Микола Вінграновський). Інший метр нашої літератури (Іван Дзюба) зазначив: «З великим задоволенням прочитав Ваші нові поезії. Багата настроєвість, несподівані асоціації, поетична енергія і часто афористичність мови, відчувається подих натхнення».

Зараз Павлюк упіймав новий «подих натхнення» і переконаний, що його книги почали активно перекладати тільки тоді, коли він, пройшовши своїм життям через манівці язичництва, прийшов до християнської традиції. Хай там як, а допитливий польський читач матиме можливість познайомитися з поезією вельми цікавого автора завдяки зусиллям не менш цікавого перекладача.

 



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus

Останні події

15.11.2026|06:56
Мирослав Лаюк отримав престижну премію імені Джозефа Конрада-Коженьовського за книжку «Бахмут»
12.11.2026|20:47
Книжки Макса Кідрука перевидадуть без його імені на обкладинці
09.11.2026|15:19
У Львові відбувся поетичний фестиваль «Земля Поетів 2026» та зібрав 400 тисяч гривень для розвідників
09.11.2026|06:48
«Видавництво Старого Лева» та KFC презентували благодійну антологію «Віднайдені рядки»
08.11.2026|22:31
У Відні презентували нову книгу Вероніки Чекалюк «Різдвяні історії: новели Адвенту»
06.11.2026|15:56
«Писати і жити, жити і писати»
06.11.2026|15:51
10 причин відвідати фестиваль «Земля Поетів» у Львові 7-8 листопада
06.11.2026|15:39
В Україні запустили сервіс «Своя книга» для самостійного видання книжок
06.11.2026|15:32
У «Видавництві Старого Лева» вийде нова книжка Євгена Положія «Усі тварини ходять босоніж»
06.11.2026|15:27
Оголошено довгий список Премії імені Юрія Шевельова 2026 року:


Партнери