Згодом її вважатимуть символом «поезії після Аушвіцу», а німецький лірик Карл Кролов стверджуватиме, що вона «на багато років наперед змінила уявлення про структуру, тематику, сутність вірша». А поки молодий поет долає численні перешкоди, які стоять на шляху до виходу збірки. Перша – перебування у румунському «трудовому» таборі. Через бажання мати вірші завжди при собі Пауль Целан переписував їх із одного нотатника до іншого. Наступна перешкода – банкрутство видавництва і втрата грошей, вкладених у друк збірки. Реалізувати видання книжки поетові вдалося тільки з другої спроби. Щоправда, і тут його спіткала невдача. Збірка вийшла низької поліграфічної якості й це змусило Целана знищити весь тираж.

Важливість книжки Пауля Целана «Мак і пам’ять» насамперед в тому, що тут зібрані вірші, які визначили поетичне майбутнє автора «Фуґи смерті», утвердили його перо, сформували світоглядні орієнтири. Водночас ця збірка стала своєрідним першим підсумком в творчості поета, результатом довгої й клопіткої роботи.

Цього року саме з двомовного (українсько-німецького) видання «Мак і пам’ять», що вийшло в серії «Меридіан серця», чернівецьке видавництво «Книги-ХХІ» розпочало публікацію повного зібрання віршів Пауля Целана. Перевага такої видавничої стратегії полягає в тому, що читач матиме змогу простежити за внутрішньою еволюцією поета від збірки до збірки. У співпраці з перекладачем і літературознавцем Петром Рихлом видавництво планує щорічно публікувати по одній-дві книги. У такий спосіб, до 2020 року, коли відзначатиметься сторіччя з дня народження Целана, матимемо повний корпус його віршів українською мовою.

«Мак і пам’ять» налічує 56 ліричних текстів, упорядкованих в хронологічній і тематичній послідовності. Збірка складається з чотирьох циклів – «Пісок з урн», «Фуґа смерті», «Контрове світло» і «Стебла ночі». А сама назва збірки – це такий собі оксюморон, поєднання непоєднуваного, що, в принципі, характерне для всієї творчості Целана.

Лейтмотивами збірки є сон, час, забуття, смуток, втеча, страх, біль і розчарування: «ми вилущуємо час із горіхів і вчимо його знову ходити: / час вертає назад у свою шкаралущу». Кохання і смерть у Целана – як два боки однієї медалі: «ми випили ночі напій на хмільнім риштуванні спокуси», «ми були мертві й дихати могли», «ми кохаємось палко, як мак і пам’ять, / ми спимо, наче вина у мушлях, / як море в кривавому місячнім сяйві». Ліричний герой поета завжди почувається самотнім, «перед чужими»: «Я тут самотній, квітку попелясту / кладу у вазу, повну чорноти». Тексти Целана насичені міфологічними й історичними образами (Вавилон, Содом, Ясон, Оріон, Суламіт, Івана Купала та ін.), що підкреслює вічну циклічність життя.

Центральним у збірці є вірш «Фуґа смерті» – один із найзагадковіших текстів у творчості Пауля Целана. Багатство його інтерпретацій тільки ще раз утверджує в думці про структурну і тематичну ідеальність вірша, його досконалу концептуальну сутність, витворену з глибинного досвіду автора. Кожен образ, кожна метафора надовго закарбовуються у читацькій свідомості: «Чорне молоко світання ми п’ємо його вечорами / ми п’ємо його вдень і зрання п’ємо його уночі».

Чим далі, тим вірші Целана стають концентрованішими. Вони все більше наповнені новими, ще глибшими семантичними та ідейними смислами. У другій частині збірки часто з’являється образ Парижа: «Париж, кораблик, в склянці став на якір», образ вина: «вона підмішує його в бокал вина: / ти мусиш випити цей світ до дна», ночі: «світла ця ніч, / світла ця ніч, що винайшла наші серця», ока: «я шукав твого ока, коли ти розкрила його, і ніхто не дивився на тебе» тощо. Усі вони доповнюють загальну картину тривожної поетової душі.

«Мак і пам’ять» – це майже 150 сторінок глибокого метафоричного тексту, який не розлазиться на шматки при читанні. Кожен вірш доречно доповнює один одного, переливається зі сторінки на сторінку, немов вино пам’яті. Тож цілком очевидно, що завдяки внутрішній цілісності, логічній структурованості, неоднозначному поєднанню образів ці ліричні тексти ніколи не кануть в забуття.