
Re: цензії
- 21.07.2025|Віктор ВербичПарадоксальна незбагненна сутність жіночого світу
- 16.07.2025|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя СтефаникаПравда про УПА в підлітковому романі Галини Пагутяк
- 10.07.2025|Дана Пінчевська"Щасливі ті люди, природа яких узгоджується з їхнім родом занять"
- 10.07.2025|Володимир СердюкАнтивоєнна сатира Володимира Даниленка «Та, що тримає небо»
- 27.06.2025|Ірина Фотуйма"Коні не винні" або Хроніка одного щастя
- 26.06.2025|Михайло ЖайворонЖитомирський текст Петра Білоуса
- 25.06.2025|Віктор ВербичПро що промовляють «Вартові руїни» Оксани Забужко
- 25.06.2025|Ігор ЗіньчукБажання вижити
- 22.06.2025|Володимир ДаниленкоКазка Галини Пагутяк «Юрчик-Змієборець» як алегорія про війну, в якій ми живемо
- 17.06.2025|Ігор ЧорнийОбгорнена сумом смертельним душа моя
Видавничі новинки
- Джон Ґвінн. "Лють Богів"Проза | Буквоїд
- Дженніфер Сейнт. "Аталанта"Проза | Буквоїд
- Вероніка Чекалюк. «Діамантова змійка»Проза | Буквоїд
- Джон Ґвінн. "Голод Богів"Книги | Буквоїд
- Олеся Лужецька. "У тебе є ти!"Проза | Буквоїд
- Крістофер Паоліні. "Сон у морі зірок"Проза | Буквоїд
- Дженніфер Сейнт. "Електра"Книги | Буквоїд
- Павло Шикін. "Пітон та інші хлопці"Книги | Буквоїд
- Книга Анни Грувер «Вільний у полоні» — жива розмова з Ігорем Козловським, яка триває попри смертьКниги | Буквоїд
- Тесла покохав ЧорногоруКниги | Буквоїд
Re:цензії
В обіймах тексту
Лілії Черен. Обійми сукуба. К.: Дуліби, 2012, -124 с.
Книга Лілії Черен «Обійми сукуба» (К.: Дуліби, 2012) за своїми естетичними вимірами, емоційним ладом і загальною енергетикою тексту цілком улягає в параметри сучасного зворохобленого та духовно розшарпаного світу, що балансує на якійсь не вельми добрій і безпечній межі. Власне проза авторки ( а це здебільшого дуже короткі, короткі й трохи довші оповіді) має на собі не лише відбиток названої дисгармонії, вона ще вельми гармонує з дисгармонією індивідуального світу людини – практично всіх її персонажів. З’являється підозра, що й самої авторки включно. Адже, казав класик, «Мадам Боварі – це я». Однак тим не менш, цей стан дисгармонії не залишається замкнутою екзистенційною пасткою. Бо практично кожне оповідання авторки має потенцію відкритої перспективи – виходу на світло, порозуміння, радість, любов, вірність та інші вічні цінності, яких людство, на щастя, так і не спромоглося девальвувати. Саме цього прагнуть всі без винятку герої Лілії Черен і ладні за них платити найдорожчу ціну – життя. Можливо, найбільш виразне в цьому сенсі оповідання «Вічне сяйво», коли старий чоловік вирішує не розлучатися зі своєю дружиною і в смерті.
Маю сказати, що гостра (саме гостра!) потреба порозуміння – батьків і дітей («Убив»), потенційних і реальних закоханих («Холодна весна», «Обійми сукуба»), прагнення чистоти («Новий день», «Тірамісу, метелик і вино» – оповідання, попри хисткість заключних розумувань, чи не найкраще в книжці) та того, що можна набути лише через містичний досвід («По той бік снігу») звучать не просто виразно, а ще й дуже болісно. Певно, саме тому книга спочатку читається з осторогою як чуже, несвітле й травмуюче письмо. Однак уже десь із «Холодної весни», так би мовити, западаєш на текст, занурюєшся у нього, потрапляєш у його обійми й не можеш відкласти, допоки не дочитаєш.
Окремо слід сказати про інтелектуальний і містичний вимір книги (чого варта сама її назва!). І перший, і другий, безперечно, є прикметною ознакою ідіостилю Лілії Черен. Посиланнями, згадками, цитуваннями Дмитра Загула, Ніцше, Кастанеди, східних містиків цілком природно й досить невимушено «дихають» тексти авторки. Що ж до містичності, то вона, на мій погляд, має не лише сюжетотворчі функції (у Лілії Черен досить значні, якщо не визначальні), а й знову таки посуває інтелектуальні горизонти тексту.
Безперечно, так само на інтелектуалізм оповіді працює й, як казав М.Зеров, «молода мудрість» авторки. На доказ останньої наведемо кілька її сентенцій:
«Я раджу тобі, – сказав одного разу Алекс, – їздити по світу з валізою теплих думок» або «Кожна нова людина в нашому житті – це майже всесвіт нових можливостей. Як же відкрити себе?», а ще «Нам по справжньому належить тільки те, за що ми не тримаємося» (всі цитати з оповідання «Холодна весна»).
Насправді проза Лілії Черен нагадує багатошарове утворення, коли за загалом нескладними, сказати б, легкими сюжетами прочитуються глибинніші пласти протосюжетів – містичного (реального чи уявлюваного) досвіду, психічних і емоційних травм, духовних прозрінь, врешті, системного пошуку, який, зрозуміло, не може бути завершеним апріорі.
То ж належить привітати молоду авторку з цікавою й непростою книгою та побажати гармонії й світла в житті й у творчості.
Коментарі
Останні події
- 14.07.2025|09:21V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» презентує цьогорічну програму
- 11.07.2025|10:28Оголошено конкурс на літературну премію імені Богдана-Ігоря Антонича “Привітання життя”
- 10.07.2025|23:18«Не народжені для війни»: у Києві презентують нову книжку Артема Чапая
- 08.07.2025|18:17Нова Facebook-група "Люблю читати українське" запрошує поціновувачів вітчизняної літератури
- 01.07.2025|21:38Артур Дронь анонсував вихід нової книги "Гемінґвей нічого не знає": збірка свідчень про війну та життя
- 01.07.2025|18:02Сергію Жадану присуджено австрійську державну премію з європейської літератури
- 01.07.2025|08:53"Дикий Захід" Павла Казаріна тепер польською: Автор дякує за "довге життя" книги, що виявилась пророчою
- 01.07.2025|08:37«Родовід» перевидає «З країни рижу та опію» Софії Яблонської
- 01.07.2025|08:14Мартин Якуб презентував у Житомирі психологічний детектив "Гріх на душу"
- 01.07.2025|06:34ТОП-10 книг ВСЛ за червень 2025 року