Re: цензії
- 31.05.2026|Надія ПознякВивільнення пам´яті
- 31.05.2026|Ігор ЧорнийКоли жінці нудно
- 30.05.2026|Віктор Палинський«Війна у лісовій пісні»
- 30.05.2026|Ігор ЗіньчукНова книга поезій Ліни Костенко «Вітер з Марса» – застереження для людства
- 29.05.2026|Василь КузанБезгрішні тексти
- 25.05.2026|Дана ПінчевськаАнімізм як форма поезії, або Дещо про практичні дослідження магії
- 23.05.2026|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськХитрості недостатньо
- 23.05.2026|Богдан Дячишин, ЛьвівБог любові – тут, на землі
- 10.05.2026|Ігор ПавлюкТиша, що звучить: книга життя Віктора Палинського
- 08.05.2026|Ігор ПавлюкТрава на мінному полі під крилом Жайворона
Видавничі новинки
- Прозовий дебют Надії Позняк «Ти ж знаєш, він ніколи тобі не дзвонить…»Книги | Буквоїд
- Сащук Світлана. «Дратва тиші»Поезія | Буквоїд
- «Безрозсудна» Лорен Робертс: почуття vs обов’язок та повалені імперіїКниги | Буквоїд
- Ігор Павлюк. «Голод і любов»Поезія | Буквоїд
- Олена Осійчук. «Говори зі мною…»Поезія | Буквоїд
- Світлана Марчук. «Магніт»Поезія | Буквоїд
- Олександр Скрипник. «НКВД/КГБ проти української еміграції. Розсекречені архіви»Історія/Культура | Буквоїд
- Анатолій Амелін, Сергій Гайдайчук, Євгеній Астахов. «Візія України 2035»Книги | Буквоїд
- Дебра Сільверман. «Я не вірю в астрологію. Зоряна мудрість, яка змінює життя»Книги | Буквоїд
- Наомі Вільямс. «Пацієнтка Х, або Жінка з палати №9»Проза | Буквоїд
Re:цензії
Хай живуть відьми!
Олена Терещенко. Прогулянки з привидами: містичні легенди Чернігівщини. – Чернігів: Десна поліграф, 2012. – 56 с.
Мого прадіда вважали відьмаком - столітній Іван чудово розумівся на цілющих зіллях, міг розмовляти з тваринами та рослинами. Навіть вовка приручив і той у нього був за сторожа. Його донька - моя бабуся Марія - вишіптувала дітям зурочення, але й нехорошу людину за прокльони і лихі справи могла покарати. Нині, коли приводжу приятелів погостювати до своїх рідних - у Пирятин, заздалегідь попереджаю: „Якщо батько запропонує вам погадати на долоні, ввічливо відмовляйтесь, бо одразу почуєте дату своєї смерті. І майте на увазі, він ще жодного разу не помилився". А ще тато іноді бачить пророчі сни, які завжди збуваються.
Отож я походжу зі звичайного чаклунського роду, проте теорія завжди цікавить мене значно більше, ніж практика. Тому охоче спілкуюся з відьмами та своєю небіжчицею-бабусею, а також, під настрій, розглядаю ауру колег...
Даруйте, що розпочав відгук на книжку Олени Терещенко „Прогулянки з привидами" рядками власної неофіційної біографії. Однак все, про що написала авторка, для мене - надзвичайно цікаво! Бо я знаю, що сучасні відьми, хоч і не літають на мітлах, проте на шабаші збираються, проводять яскраві язичницькі обряди і... старанно ходять до церкви, адже більшість із них - віруючі. Вони - абсолютно не публічні (як і в давні часи, сучасна відьма не потребує реклами, тож ніколи не зніматиметься в примітивних „містичних" телешоу) і взагалі не вимагають за свою допомогу грошей, на відміну від усіляких екстрасенсів (хоч, скажімо, ті ж Кашпіровський та Чумак - просто непогані психологи - не мають навіть тисячної частинки Дару справжнього сільського відьмака). У відьом - власне потаємне життя, але „нормальним" людям вони, зазвичай, не шкодять. Натомість доволі жорстоко карають „колег", котрі порушують їхній „кодекс честі" (шахраїв, скнар, кар´єристів, „стукачів"). Можуть, якщо дуже попросити, і якомусь стражденному зарадити: вигнати з нього „нечисту силу" - бісів. Я кілька разів на таких вражаючих сеансах екзорцизму побував...
Говорю про це заради справедливості, бо в народі, через цілковиту „закритість" відьом, котрі бережуть свої секрети краще за агентів ЦРУ, склалося загалом викривлене, карикатурне уявлення про їхні ритуали та спосіб життя.
Олена Терещенко - науковець. Вона зробила свою справу - скрупульозно попрацювала в архівах і зібрала справді унікальні легенди про рідну чернігівську „нечисть". Такої книги у нас ще не було! Це - чудовий путівник для туристів, адже мало не кожен документально зафіксований „містичний" випадок стосується конкретної будівлі - Єлецького монастиря, Антонієвих печер, „дому Лизогуба", колишніх панських маєтків у Качанівці та Сокиринцях, або того чи іншого містечка чи села („нечиста сила" полюбляла бешкетувати, наприклад, у селі Виблі - можливо, дійсно колоритна назва цього скромного населеного пункту гостей із потойбіччя притягувала?).
Звісно, дослідження авторки не позбавлені скепсису. Власне, вона збирала та аналізувала такі легенди, як самобутній народний фольклор, не переймаючись метафізикою. Проте її розповіді - справді майстерні, читаються легко, на одному подиху. І хіба не цікаво дізнатися, як знімали на Чернігівщині знаменитого „Вія" - один із наймістичніших творів Миколи Гоголя? До того ж, кіношні герої мають своїх прототипів, адже дивовижну легенду про померлу панночку та бурсака-невдаху Микола Васильович записав саме на Придесенні!
А „нащадок Дракули" - чернігівський полковник Василь Дунін-Борковський (сподвижник гетьмана Івана Мазепи, один із найбагатших людей того часу, меценат, котрий щедро опікувався церквами) - взагалі вартий окремого пригодницького роману чи захоплюючої кінострічки. Лише уявіть, як рівно опівночі відчиняються ворота Єлецької обителі і з´являється примарна карета, запряжена вороними кіньми - упир-полковник мчить у свій маєток на Чорній кручі, під Десною... Відверто кажучи, мені завжди шкода вампірів і я б нізащо не псував їм груди осиковим кілком. Ну, хіба вони винні, що народилися з рідкісною хворобою, тож можуть отримати жахливі опіки від звичайних сонячних променів?!
Між іншим, сучасні вампіри нечасто нападають на людей. Ні, їм, як і раніше, потрібно випити інколи дещицю свіжої крові. Проте хіба це нині проблема? Правда, вампірам-дітлахам контролювати емоції складніше, тому часом від них страждають приблудні коти та собаки. Але загалом у цивілізованих країнах з цією проблемою впоралися - тамтешні упирі перебувають на обліку в медичних закладах і навіть отримують безкоштовну допомогу. Ціла родина вампірів, котра мешкала в Африці, на самісінькому екваторі, цілком легально переїхала до прохолоднішої Англії. Не схильні до зайвих сентиментів чиновники Туманного Альбіону визнали, що бідолашних упирів треба рятувати, тож і надали громадянство цієї країни - хай собі живуть і не мучаться...
Що ж стосується привида, який швендяє поблизу підземної церкви Миколи Святоші в Антонієвих печерах, то тут навіть науковці руками розводять - надто вже багато чернігівців бачили примару ченця у старовинному одязі! І жодними фізичними законами та природними аномаліями такі видіння не поясниш - пробували, але виходить надто вже непереконливо... Оскільки божа людина не могла скоїти самогубство (а це - один із найбезглуздіших вчинків, що найчастіше призводить до нестерпно одноманітного „зависання" між світами), можна не сумніватися - ченцю, аби перетворитися на „вічного" блукальця, довелося пережити неабиякі тортури. Втім, боятися примари не слід. Поводиться дідусь цілком статечно, жодної загрози для відвідувачів не становить, бо, хоч і має негативну енергетику, постійно з людьми не контактує.
Проте домашнього привида, навіть дуже сумирного, необхідно чимшвидше випровадити з оселі, бо його енергетика діє, мов радіація. В невеликих дозах вона - не шкідлива (це - як флюорографія), однак кілька років такого сусідства можуть призвести до сумних наслідків. Тож краще покликати досвідченого священика чи екзорциста, здатних назавжди позбавити вас небезпечного квартиранта.
А ось легенда про привид Мотрі Кочубеївни, що походжає в Чернігові навколо колишнього будинку полкової канцелярії, охороняючи незліченні скарби свого коханого - гетьмана Мазепи, - безперечно, вигадка (хоч і доволі майстерна та дотепна). Справжні привиди так не поводяться, вони - не люди. Безтілесні душі позбавлені можливості мислити, тому порятунку шукають суто інстинктивно...
Проте подібні легенди розбурхують уяву митців. Та й кожному туристу, прогулюючись стародавнім Валом, приємно усвідомлювати, що десь тут, зовсім поруч, закопаний безцінний скарб Мазепи. Власне, так уже влаштовані люди, що просто не можуть жити без таємниць та містики, навіть якщо вони в це не вірять.
Коментарі
Останні події
- 31.05.2026|06:35Стартував прийом заявок на Премію імені Романа Гамади 2026
- 31.05.2026|06:21Українська стрічка «Паляниця» здобула престижну нагороду на американському фестивалі ETHOS Film Awards
- 30.05.2026|15:00Ніна Мюррей – лауреатка премії Drahoman Prize за 2025 рік
- 29.05.2026|07:54Гуцули, цимбали і гори: музикант hOsT представляє сингл-ремікс Hutsuly
- 29.05.2026|07:50«Японські книги дітям України»: велика гуманітарна ініціатива «Ранку» та Shikosha
- 25.05.2026|17:00Внаслідок нічної атаки на Київ пошкоджено будинки письменниць Олени Захарченко та Ірини Цілик
- 23.05.2026|04:17Навколо літератури зібрано 2,5 мільйони гривень для дітей: Артур Дронь провів благодійний вечір у Львові
- 23.05.2026|04:11Нова частина епічної фентезі-саги про Кия об’єднує українську, кельтську та давньогрецьку міфології у власному всесвіті
- 21.05.2026|13:07В Ужгороді оголосили короткий список VIІІ Всеукраїнського літературного конкурсу малої прози імені Івана Чендея
- 21.05.2026|13:04«Межі причетності» та митці з 7 країн: фестиваль «Фронтера» оголосив фокусну тему
