Re: цензії
- 22.04.2024|Ігор ЧорнийРозтікаючись мислію по древу
- 08.04.2024|Ігор ЧорнийЗлодії VS Революціонери: хто кращий?
- 04.04.2024|Ігор Бондар-ТерещенкоЛеді й джентльмени, або «Лондонські хроніки» Місіс К
- 03.04.2024|Марта Мадій, літературознавицяФантасмагорія імперського пластиліну
- 28.03.2024|Ігор ЧорнийПрощання не буде?
- 20.03.2024|Наталія Троша, кандидат філологічних наукСвітиться сонячним спектром душа…
- 20.03.2024|Віктор ПалинськийУ роздумах і відчуттях
- 20.03.2024|Валентина Галич, доктор філологічних наук, професорЖиттєве кредо автора, яке заохочує до читання
- 20.03.2024|Віктор ВербичНіна Горик: «Ми всі тепер на полі битви»
- 18.03.2024|Ігор ЗіньчукКумедні несподіванки на щодень
Видавничі новинки
- Деніел Ґоулман. "Емоційний інтелект"Психологія/Філософія | Буквоїд
- Євгенія Бабенко. "Усі мої тривожні дзвіночки"Книги | Буквоїд
- Віктор Домонтович. "Доктор Серафікус"Книги | Буквоїд
- "Змієві вали. Антологія української фантастики ХІХ-ХХІ століть"Проза | Буквоїд
- Євгенія Подобна. "Її вина. 25 історій про сміливість, силу і любов"Книги | Буквоїд
- Павло "Паштет" Белянський. "Битись не можна відступити"Проза | Буквоїд
- В «Урбіно» видали безсмертну «Емму» Джейн ОстінКниги | Буквоїд
- Рената Пйонтковська. "Китиха"Дитяча книга | Буквоїд
- Фредерік Верно, "Рейвах"Книги | Буквоїд
- Ніна Горик. "Лінії оборони"Книги | Буквоїд
Re:цензії
Ефект присутності
Леся Храплива-Щур. У темряві. Дніпропетровськ, Пороги, 2011
Свого часу не один місяць присвятив дослідженню боротьби Української Повстанської Армії проти ворогів української державності. Документи, спогади, свідчення – все це дуже важливі джерела наукового пізнання, але чогось бракує для повного розуміння процесів та подій. Певної наочності, ілюстративного матеріалу. Ба навіть «ефекту присутності»…
Невеличка за обсягом, але потужна за змістом, збірка нарисів Лесі Храпливої-Щур «У темряві» (Дніпропетровськ, Пороги, 2011; перше видання – Чикаго, 1956) – саме та ілюстрація, яка здатна доповнити дані наукових джерел яскравими картинами з життя бійців Української Повстанської Армії. Дещо ідеалізовані, але дуже зворушливі картини повстанського побуту, боротьби з окупантами, людських взаємин на тлі бойових буднів – ось що ви можете побачити в цих оповіданнях. Головне, що вдалося авторці – більшість сюжетів просто таки беруть за душу…
Ось молода медична сестра Оксана у схроні доглядає за пораненими повстанцями. Вона мріє про кохання, танці й бризки шампанського, та пережити цього їй не судилося… Надворі весна, скоро з’являться перші проліски… а тим часом до схрону підступає загін НКВС.
А ось – літній панотець покірно слухає німецького офіцера. І зразу ж після розмови з німцем від своїх колишніх учнів – «хлопців з лісу» – дізнається, що ворог планує забрати церковні дзвони для потреб військової промисловості. Отець Володимир змушений вирішувати моральну проблему – як не наразити на небезпеку жителів села, не віддати ворогові дзвони, і при цьому – допомогти повстанцям. Зрештою, він жертвує власним життям, аби таким чином захистити всіх інших…
А спробуйте-но уявити, що вас було поранено, і то так, що тепер вам усе життя доведеться не ходити, а лише повзати чи їздити на інвалідному візку… Уявили? Навряд… Я такого уявити не можу. Це надто страшно, особливо для молодого, спраглого до життя хлопця. Але він скалічений. Відтак зголошується виконати останнє бойове завдання – підірвати сільраду разом із загоном карателів з МДБ. Хлопець гине, зате лишаються живі повстанці, а жителів села не вислали до Сибіру.
Або такий сюжет: дівчина-розвідниця поспішає на зустріч із коханим. Поспішає, знаючи, що ця зустріч може бути останньою, і їй конче треба побачити того серйозного замріяного хлопця, котрий у бою перетворюється на грозу ворогів. Не встигла. «Іскра впала на суху подушку моху та жадібно цілувала землю, впивалася в неї пальцями, щоб видобути із нутра закопані вірші… Закопані й невідомі»… Ці вірші писав її коханий.
Кожне оповідання – складна психологічна ситуація, драма, змальована так, наче все це сталося із самою письменницею. І щоразу авторка має на меті показати – й таки показує – шляхетність думок та вчинків українських повстанців.
«Друзі» України й українців можуть закинути пані Лесі героїзацію упівців, «оспівування колаборантів і фашистських посібників», та й ще багато усіляких антирадянських витівок. Так, не можна сказати, що письменниця не ставиться до бійців УПА з симпатією. Навпаки, вона дуже поважає цих борців за Українську Державу. І закиди в необ’єктивності навіть можна було б визнати до певної межі справедливими. Якби не «але»: вся ота маса облудної радянсько-пропагандивної макулатури, що видавалась для зомбування української біо-маси протягом довгих післявоєнних років, і продукується навіть зараз. Читаючи в новинах, скажімо, як пан Колесніченко з колегами влаштовує чергову презентацію чергового «антифашистського» видання, розумієш: поодинокі літературні твори про боротьбу УПА мають публікуватися в Україні значно частіше. І набагато більшими накладами. Це не просто закономірність, а необхідність.
Тож рекомендую відшукати у бібліотеці чи в мережі збірку оповідань Лесі Храпливої «У темряві». Читання цієї книжечки не забере багато часу, зате точно розворушить щось у душі і не залишить байдужим.
Коментарі
Останні події
- 27.04.2024|18:07Культовий роман Любка Дереша "Культ" вийшов у ВСЛ
- 26.04.2024|22:21Визначено переможців Всеукраїнського конкурсу "Стежками Каменярами"
- 26.04.2024|22:11Фредерік Верно: "Тільки пишучи картину чи роман, втамовується внутрішній голод"
- 26.04.2024|13:27У Конотопі з’явилася вулиця імені Дмитра Капранова
- 26.04.2024|11:17У ВСЛ вийде книжка Сергія Руденка "Анатомія ненависті. Путін і Україна"
- 25.04.2024|12:38Казковий детектив
- 25.04.2024|11:00У "Віхолі" побачила світ книжка Катерини Липи "Історія архітектурних стилів, великих і не дуже"
- 24.04.2024|16:50У Києві стартує фестиваль "Книжкова країна"
- 24.04.2024|11:49Олена Чернінька презентує книжку "Лемберґ: мамцю, ну не плач" у Червонограді та Луцьку
- 24.04.2024|10:47"Лабораторія" влаштовує гаражний розпродаж!