Що Ви читали останнім часом? Ваші враження. 

Я завжди щось читаю. Навіть не пригадую, щоб  мала в житті період, коли не читається. Та зараз мої читацькі вподобання трішки змінилися, бо раніше я була лишень читачем. Звісно, читачем я й залишилася, однак додалася ще одна планида в житті - письменницька. І тому мої читацькі мандри часто прив´язані до того, про що чи про кого я пишу. Так би мовити, збір матеріалу. Образності, вишуканості словотворення та грамотності замало. Що останнім часом прочиталося? Марія Влад «Стрітеннє», Михайло Відейко «Шляхами трипільського світу». А ще врешті дочитала мого улюбленого Кінга, останню книгу з «Темної вежі». Крім отриманого задоволення від читання, україномовний Кінг від «КСД» потішив якісним перекладом.

Наразі читаю Мирослава Дочинця «Вічник». Спонукає до роздумів і не тільки. То наче мандрівка в душу людини, оту чисту-чистісіньку, ще не спотворену химерами нашарувань божевільного світу, в тиху заводь, де ще немає і вже є, де мовчать і вже німують, де ще не болить і вже відболіло. То як Антисвіт з Антизірками. Багато мудрості, багато щему та багато щирості. Щоб так писати, треба мати великий талант, щоб так мислити, треба мати добре серце.

З художньої літератури  почала читати Куркова «Львівська гастроль Джимі Хендрікса», впізнаю мій Львів і насолоджуюся ним. На полиці чекають «Якби» Ірен Роздобудько та «Сни Юлії і Германа» Галини Пагутяк.

Як обираєте книжки для читання?

По-різному. Часто-густо вони мене самі вибирають. Ото бігала книгарнями, шукала Губерначукову «Прадавність української мови», а надибала Мозолевського «Скіфський степ». Купила. Інтуїтивно. Принесла додому, розгорнула і зрозуміла, що то останній пазл, якого мені бракувало для «картини» (роману), яку зараз пишу.

Звісно, стараюся читати тих авторів, яких люблю. Також намагаюся слідкувати за новинками книжкового ринку України, який називають лайливо недоброзичливці «укрсучліт». Одні книги тішать, інші вражають, деякі просто розчулюють. Є й відверті розчарування, звісно. Але це нормально: так і має бути.

Є у мене книги-обереги, які я перечитую. То мій «золотий фонд». Коли настрій паскудний, або хочеться заховатися в мушлю свою, тоді вони - найліпші ліки, чарівний допінг, ворота в прекрасний світ: і настрій піднімуть, і дорогу покажуть, і сірість розкладуть на відтінки, а біле зроблять барвистим.  Назву декілька: Ольга Кобилянська «Царівна», Коельо «Алхімік», Степан Руданський «Співомовки», Екзюпері «Маленький принц», Ліна Костенко «Маруся Чурай»,  Толкін «Володар перснів», Нестайко «Тореадори з Васюківки» та багато інших.

Що можете порадити для читання іншим?

Ох, радити - це завжди відповідальність.  Тут одних рецептів для усіх бути не може, навіть при ангіні лікар різним пацієнтам виписує різні мікстури.

Тому... Кожен хай читає те, що йому до душі. І то нормально. Загальна рекомендація для всіх - обов´язково читайте і читайте своє рідне насамперед, тобто українське. Неправда, що наша сучасна література погана: вона різна, як і польська, французька чи німецька. Раджу читати - і ви це обов´язково зрозумієте.