Re: цензії

10.12.2018|Броніслав Май, доктор гуманітарних наук (Польща)
Віршовані запитання
04.12.2018|Ігор Фарина, письменник, м. Шумськ на Тернопіллі
Великі чари маленької книжечки
03.12.2018|Ольга Рєпіна, м. Дніпро
Модерні психологізми або свободавибору
01.12.2018|Ігор Фарина, письменник, м. Шумськ на Тернопіллі
Вказування шляху до віри
30.11.2018|Діляра Шкурко
Звідки вона це знає?!
28.11.2018|Олеся Кізима
«Допомагай і надалі тим, хто цього потребує, і ти завжди почуватимешся щасливою»
27.11.2018|Олег Василишин, Ігор Фарина, Тернопільська область
Сумні… гімни і самотність
27.11.2018|Наталя Поліщук
Вростання в майбутнє
26.11.2018|Ігор Зіньчук
Зруйнувати стіну. Неможливе можливо?
25.11.2018|Олег Гончаренко
Версії сутності світу, або Жіночий погляд на “…І нині, і прісно, і навіки вічні…”

Re:цензії

27.12.2011|07:17|Ольга Ольхова

Любов, волошка і Домінікас

Вітаутас В. Ландсбергіс. «Любов коня Домінікаса». К.: Грані-Т, 2011

У морі дитячих книжок не все можна назвати Дитячою Літературою, а відтак - дати до рук дитині. Проте є й такі книжки, з яких саме й виростають світогляди. Вони - як перше причастя Істиною, бо вчать Доброти, Любові, Краси.
Новонароджене україномовне видання книжки литовського письменника Вітаутаса Ландсберґіса «Любов коня Домінікаса» безумовно стане подією і явищем у житті кожного поціновувача справжнього - красивого і глибокого водночас - слова. Цей автор українському читачеві вже знайомий, адже кілька років тому в перекладі нашою мовою вийшла його «Мишка Зіта», що зуміла в обгортці захопливого сюжету та вишуканого авторського стилю подати й витончену міжнародну політичну сатиру (сам же автор - не більше не менше, а син екс-президента Литви, і чим вам не альтернативна модель, яким шляхом можуть іти нащадки політичних еліт?).
Презентований сьогодні новий герой - кінь Домінікас аполітичний до певної міри, проте його активна соціальна позиція просто вибухова в сконцентрованості глибоких смислів. Чому? Відповідь проста: Домінікас надто впізнаваний, бо списаний із нас самих. Автор навіть кілька разів неначе обмовляється під час розповіді про Домінікаса: «...втомлений, змучений, наче кінь...» чи «І вирішив тоді кінь Домінікас підвести голову й померти сміливо - як умирають справжні чоловіки...» У нього ті самі страхи, ті самі захоплення, і та ж сама любов, заради якої можна долати безліч доріг: «...якщо любов, то тут уже нічого не вдієш...».

Герой влучно підмічає абсурди тваринного світогляду, а нам чомусь (?) ніяково перед Домінікасом: «...одна-друга романтична корова, звісно, снуватиме собі всілякі таємні сподівання вийти заміж за якогось підприємця верблюда... І розуміють корови, що ніде не дінуться - доведеться виходити за понурих ревучих бичків... але потім вони діждуться красивих теличок і бичечків, і тоді одного красивого сонячного дня вони зрозуміють, як усе-таки добре, що не вийшли вони ні за бегемотиків, ні за верблюдів, а обрали... чорноробів, мовчунів биків, які мало балакають, але роблять багато... А які великі їхні серця!»

Підкуповує також Домінікасова безапеляційна ... національність. Литви у цьому дитячому тексті його дійові особи не уникають, не цураються, а навпаки, - живуть нею і прагнуть її так, ніби поза нею вони перестають бути собою. Без пафосу, без кричань і маніфестів, просто, бо по-іншому бути не може - «...він уже вдома, уже в Литві...». Можна говорити про функцію виховання патріотизму, а я скажу лише, що Домінікас мені подобається...
Стільки дорослих спостережень і висновків із них утиснути в милий сюжет дитячої оповідки, може далеко не кожен. Такий екзюперизм, критична філософічність кожної фрази підкуповує з перших акордів твору і не відпускає ще якийсь час після прочитання. Про подібні твори кажуть, що в них є два паралельні виміри: те, що написане для дитини, і те, що для дорослих, проте саме про цю книжку хочеться сказати, що в ній усе - для того, аби в дитині засіятись і прорости, а ще дати гарні плоди - доброго, справжнього, красивого.

На жаль, я не знаю литовської, проте з упевненістю можу стверджувати, що українською Ландсберґіс звучить чудово. У перекладі неперевершеного Дмитра Чередниченка, здається, передано і колорит, і настрій автентичного твору. Читаючи, розкошуєш багатством мови, а деякі слова і фрази навіть смакуєш, беручи собі на озброєння. Навіть починаєш вірити, що Домінікас родом не тільки з Литви, а трішки і з України. Можливо, так воно і є, адже перекладав «Любов коня Домінікаса» Дмитро Чередниченко серед волошкових лук... Волині, на берегах озера Світязь, що за переказами має литовське коріння своєї назви. Може, й думалось перекладачеві в той момент про наші волошки, наших коней, нашу любов. Віритимемо, що відтепер у Домінікасові буде трішки й українських мрій.

Так, у цій книзі є чого повчитися.

Так, цю книгу я неодмінно читатиму зі своїми дітьми.



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга
Книги від Bookzone

Коментарі  

comments powered by Disqus

Останні події

11.12.2018|11:24
Один із найвідоміших романів Гюго перетворять на серіал
11.12.2018|10:56
Пригоди люблять сміливих: видавництво «Чорні вівці» пропонує відшукати скарби Тевтонського ордену
11.12.2018|09:51
Видали унікальну книгу про київських музикантів, акторів і співаків
10.12.2018|19:19
Стало відомо, скільки заробляють українські перекладачі
10.12.2018|18:23
Марія Дружко: Для мене найвище задоволення – зробити щось таке, чого від мене ніхто не очікує
10.12.2018|17:53
Провідний британський композитор сучасності представив світу симфонічну композицію «Заповіт»
10.12.2018|16:00
Юний кримськотатарський письменник презентував свою книгу "Тривожні часи"
10.12.2018|13:35
«БараБука» назвала короткий список найкращих книжок для дітей та підлітків
10.12.2018|09:01
У Києві відбудеться презентація книги Георгія Почепцова «Пропаганда 2.0»
09.12.2018|18:10
Презентація книжки Максима Віхрова «Дикий Схід. Нарис історії та сьогодення Донбасу»


Партнери