Дебютна збірка поезій учасниці літстудії «87», тернополянки Марти Томахів – це наче щоденник переживань, якісь нотатки та спостереження, записані в віршованій формі. Про це свідчить все, навіть обкладинка. Спочатку складається враження, що книжка без назви, але, ознайомившись із текстами, усвідомлюєш, що вона є – Марта Томахів, адже уся книжка наскрізь просякнута образом самої авторки. Усі, хто знайомі з Мартою, одноголосно кажуть, що ця книжка – це і є сама Марта Томахів.

Під час читання перед очима постає образ юної дівчини, легкої, світлої та чистої. Проте ніжність у віршах врівноважена штукарством. Напевно, саме для того, аби розбавити дівочість збірки тут є і зорова поезія.

Що ж до самих  текстів, то вони доволі різноманітні. Римовані вірші, на жаль, подекуди надто натягнуті, адже в погоні за римою авторка втрачає ту легкість і цілісність тексту. Інколи складається враження, ніби рима «висмоктана з пальця», саме для римування виникають русизми. А от верліброві тексти тішать багатством тропів та чіткістю образів. Хоча образністю наповнена уся книжка.

На перший погляд у книжці не природно інтегровані деякі тексти, у яких авторка експериментує з мовою, та коли дочитуєш збірку, розумієш, що одним кольором картини не напишеш. За допомогою штукарства розбавлено ліричність і дівочість збірки. Проте не усі ті тексти, які є на  палітрі, можна назвати віршем, навіть в контексті сучасного мистецтва (йдеться про вірш на ст. 14), це радше перемальовування.

Великої похвали заслуговує дизайн і верстка збірки. Стронговському вдалось якнайкраще передати авторське "я". Усе, від обкладинки до гарнітури показує внутрішній світ віршів, те, про що у них йдеться. Уся збірка світла і чиста. Кожен, хто хоче почитати щось хороше, легке, та світле, повинен обов’язково взяти цю книгу.