Re: цензії

28.03.2024|Ігор Чорний
Прощання не буде?
20.03.2024|Наталія Троша, кандидат філологічних наук
Світиться сонячним спектром душа…
У роздумах і відчуттях
20.03.2024|Валентина Галич, доктор філологічних наук, професор
Життєве кредо автора, яке заохочує до читання
20.03.2024|Віктор Вербич
Ніна Горик: «Ми всі тепер на полі битви»
18.03.2024|Ігор Зіньчук
Кумедні несподіванки на щодень
17.03.2024|Ольга Шаф, м.Дніпро
Коло Стефаника
15.03.2024|Ірина Фотуйма
Дух єства і слова Богдана Дячишина
14.03.2024|Ярослав Калакура, доктор історичних наук
Радянська окупація і змосковлення Буковини: мовою документів і очима дослідника
09.03.2024|Тетяна Дігай, Тернопіль
Інтелектуальна подорож шляхами минулого і сучасності

Re:цензії

08.02.2010|07:14|Євген Баран

«Той, що вміє бути самотнім...»

Степан Процюк. Аналіз крові. – К.: Грані-Т, 2010. – 144 с. (Серія «De profundis»)

2010 рік починається у нас химерно: вже не кажу за політичні обриси і перспективи, які грозять випхати українство на безлюдний острів. Ось тільки проблєма, – того острова катма найти. В літературі все йде своєю чергою, і думаю, попри всі негаразди суспільно-політичного характеру, йде все краще і краще. І думаю, має рацію Юрій Андрухович у передноворічному інтерв’ю журналові «Главред», стверджуючи, що 2010 рік буде кращим за попередні...

Цьому свідченням і нова книга есеїстики Степана Процюка. Він не звертає уваги на всі балачки навколо його імені і творів, і мов той ратай, кладе скибу за скибою, не чекаючи прогнозів, а сподіваючись на добрий урожай.

«Аналіз крові», так колись називався вірш, в однойменному поетичниму циклі  Процюкової збірки «Апологетика на світанку» (1995). Це повернення до себе колишнього ще раз переконує мене в тому, що світоглядно і творчо Процюк сформований вже в середині 90-х. Інша справа, що роки додали не так новизни естетичної , як житейської мудрости і розважливости. Зрештою, вони згармоніювали внутрішній світ Степана Процюка, виховавши у ньому письменника. Саме так, Процюк виховав себе сам як літератор. Можна сперечатися або не звертати уваги на його світи, але вони, ці світи, існують, і в них живе Степан Процюк. Це не вигадані світи, позахмарні величини. Це терпкі, щоденні роздуми, з яких Процюк виходить не так сильнішим, як врівноваженішим. А можливо, його врівноваженість і є його силою.

Процюк не боїться говорити про свої комплекси. Але не багатьом вдається із своїх комплексів створити літературу. А створивши, він вже переміг, бо є тим письменником, який давно вже не старається нікому сподобатися, але як чиста і наївна дитина (образ Білого Хлопчика не випадковий у естетиці Процюка), прагне допомогти змінитися іншим, оскільки сам зазнав благотворних змін через і завдяки літературі.

Процюк у своїх есеях говорить про Людину в контексті вічної боротьби за неї і в ній. Цим він завжди привертатиме увагу, навіть якщо нам чужа його стилістика. Він ставить ті ж самі запитання, що в російській літературі ставив Достоєвський, в італійській Моравіа. Процюк є письменником-моралістом, але не декларативним, а світоглядним і естетичним. Процюк не пише творів у чистому вигляді, він переосмислює ті суспільно-естетичні ідеї, які роблять світ кращим, аніж він є.

Просто треба звернути увагу на сюжети прозових творів Процюка, аби зрозуміти, що він прагне сказати. Там немає літературного і психічного збоченьства , в яке, на жаль, вироджується проза Олеся Ульяненка, там немає статево-ґенітальних копирсань, чим зловживає сучасна літературна молодіж, там відсутнє стилістичне самолюбування, – там є велике бажання згармоніювати світ національний, естетичний, витворивши універсальний ключ битія.

Есеїстика – ця «монтенівська» пастка для лінивців і дурнів, у Процюка набуває форми самотнього трибуна, який виступає не на мітингах, а насаперед не допускає навіть права розчаруватися самому. Інколи мені шкода, що Процюкові бракує твердости переконань його покійного батька (той за десять днів до смерти просив посадити його в машину і повезти в село для аґітації за український вибір: 20 людей я заґітую, – твердив старий Василь Процюк). У той же час я розумію, що форма переконання Степана Процюка і твердість його переконань дещо інша: вона розрахована не на межові ситуації вибору, а на постійне працювання над собою.

«Аналіз крові» Степана Процюка, попри його «літературний психоаналіз» і засилля літературних доль, алюзій, ретроспектив, порівнянь, – є книгою-провідником у внутрішньому бажанні Людини до очищення і оновлення. Все одно це книга світла, навіть якщо наш «аналіз крови» викликає застереження...



Додаткові матеріали

Процюк Степан
Степан Процюк: «Власний досвід неврозу»
Процюк і порожнеча
23.07.2009|07:44|Re:цензії
Степан Процюк: «Читайте все, що хочете читати після перших десяти сторінок»
03.02.2009|13:02|Новинки
«Тотем» Степана Процюка азербайджанською
25.01.2010|08:54|Новинки
Cтепан Процюк. «Аналіз крові»
03.10.2009|23:01|Події
Сергій Грабар і Степан Процюк презентували у Черкасах свої нові книжки
коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus

Останні події

20.03.2024|14:23
У київському просторі PEN Ukraine відбудеться публічна розмова Мирослава Мариновича з Мирославою Барчук
20.03.2024|14:02
В Україні видадуть продовження серії «Червоний Арлекін» італійського письменника Роберто Річчі
20.03.2024|14:00
У «Видавництві 21» готують до друку перше в Україні гумористичне фентезі про ІТ
15.03.2024|16:37
У Києві презентували епічне фентезі «Кий і морозна орда»
14.03.2024|11:27
Книга Сергія Руденка "Бій за Київ" у фінському перекладі увійшла до короткого списку премії Drahomán Prize 2023 року
09.03.2024|14:20
Оголошено імена лауреатів Шевченківської премії-2024
06.03.2024|18:34
Оголошено претендентів на здобуття Міжнародної премії імені Івана Франка у 2024 році
05.03.2024|11:11
У Львові презентують книжку Олени Чернінької, присвячену зниклому безвісти синові
05.03.2024|11:09
«Сапієнси»: потаємна історія наукової фантастики. Лекція Володимира Аренєва
01.03.2024|13:50
«Маріупольську драму» покажуть в Ужгороді та Києві


Партнери