
Re: цензії
- 26.06.2025|Михайло ЖайворонЖитомирський текст Петра Білоуса
- 25.06.2025|Віктор ВербичПро що промовляють «Вартові руїни» Оксани Забужко
- 25.06.2025|Ігор ЗіньчукБажання вижити
- 22.06.2025|Володимир ДаниленкоКазка Галини Пагутяк «Юрчик-Змієборець» як алегорія про війну, в якій ми живемо
- 17.06.2025|Ігор ЧорнийОбгорнена сумом смертельним душа моя
- 13.06.2025|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя СтефаникаЗвичайний читач, який став незвичайним поетом
- 12.06.2025|Ігор Зіньчук«Європейський міст» для України
- 07.06.2025|Ігор ЧорнийСни під час пандемії
- 03.06.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськКаміння не мовчить: контур герменевтики
- 26.05.2025|Ігор ЗіньчукПрагнення волі
Видавничі новинки
- Джон Ґвінн. "Голод Богів"Книги | Буквоїд
- Олеся Лужецька. "У тебе є ти!"Проза | Буквоїд
- Крістофер Паоліні. "Сон у морі зірок"Проза | Буквоїд
- Дженніфер Сейнт. "Електра"Книги | Буквоїд
- Павло Шикін. "Пітон та інші хлопці"Книги | Буквоїд
- Книга Анни Грувер «Вільний у полоні» — жива розмова з Ігорем Козловським, яка триває попри смертьКниги | Буквоїд
- Тесла покохав ЧорногоруКниги | Буквоїд
- Тетяна Висоцька. «Увага, ти в ефірі!»Книги | Буквоїд
- Христина Лукащук. «Насіння кмину»Книги | Буквоїд
- Тетяна Трощинська. «Любов не минає. Щоденник мами, що втратила сина»Проза | Буквоїд
Re:цензії
Український хорор: жахи і не тільки...
Подружжя київських письменників Наталки та Олександра Шевченків – одні з небагатьох в сучасній українській літературі, хто наполегливо розвиває жанр жахів, його багаті класичні традиції, і практично єдині, кому це добре вдається.
Друком вийшла їхня третя спільна робота «Оксамитовий перевертень», яка, безперечно, повторює успіх їхніх двох попередніх робіт: дебютного твору «Бранці мороку»—класичної історії з привидами, проте з вітчизняним колоритом, та роману «Кривава осінь у місті Лева», що є даниною кіножанру «джіалло» та його пращурам, кримінальним романам 30-х років ХХ сторіччя у м’яких обкладинках.
Як завжди, роман Шевченків – це досить майстерне поєднання кількох жанрів: детективу, жахів, мелодрами та описів буденного життя простого люду. Серед перших вражень домінує подив – як вправно авторам вдається закрутити такий гострий і цікавий сюжет. Украй важко відірватися від книги, допоки не дочитаєш останню сторінку.
Роман складається з кількох сюжетних ліній, які насамкінець об’єднуються в захоплюючу розв’язку. Головною героїнею твору виступає спадкоємна відьма Тамара Сотник, яка заробляє собі на хліб тим, що допомагає нужденним у вирішенні їх проблем. Та її більш-менш спокійне життя закінчується, коли зникає найкраща Томина подруга. Починаючи власне розслідування, пані Сотник і гадки не має, з ким насправді їй доведеться боротися. Криваві вбивство, вибухові погоні на автомобілях, вербування у секту, жорстокі бійки, які змушують здригатися навіть найспокійнішу людину, і, звісно ж, класичний для Шевченків гумор (часом – іронія, а подекуди – злий дядько сарказм) – під усіма цими ознаками «легкого» жанру (беру слово «легкий» в лапки, бо насправді писати якісну жанрову літературу куди складніше, аніж безсюжетні твори а-ля «потік підсвідомості») ховаються філософські питання вибору, помсти, ціни за неї, і, нарешті, розплати – по суті, розплати за чужі гріхи, що несподівано стають своїми…
А якщо Ви любитель гостросюжетного детективу або хорору, то просто мусите взяти з полиці «Оксамитового перевертня». Уся ця книга просякнута цікавими загадками, які змушують замислитися над тим, що ж буде далі, а також майже кожна сторінка оповита диханням жаху, який підвищує рівень адреналіну і змушує наші серця битися швидше! Додамо до цього чудову мову, жваву та легку, але не спрощену, і колоритних героїв –і в сумі отримаємо те, що в усьому світі називається «белетристикою», і користується чималою, цілком заслуженою популярністю.
Хочеться вірити, що цей роман Шевченків – ще одна сходинка на їхньому літературному шляху, ще одна, але далеко не остання. Цей літературний тандем надзвичайно талановитий, і сподіваюся, що вони не зрадять хорору – жанру, який на Україні має досить багато прихильників, але мало творців; жанру, котрий, будучи, по суті, нічим іншим, як страшними казками для дорослих, змушує пригадати дитинство, і, поглянувши у вічі жахам уявним, перебороти справжні. Тому побажаємо подружжю Шевченків творчого натхнення і частішого спілкування з музами! А нам, читачам – їхніх нових творів.
Наталка та Олександр Шевченки. Оксамитовий перевертень. – Х.: Фоліо, 2008, – 249 с.
Додаткові матеріали
Коментарі
Останні події
- 26.06.2025|14:27Роман, що повертає емпатію: у Луцьку вийшла книжка Костянтина Коверзнєва
- 26.06.2025|07:43«Антологія американської поезії 1855–1925»
- 25.06.2025|13:07V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» оголошує фокус-тему та нових учасників
- 25.06.2025|12:47Блискучі рішення для життя і роботи: українською побачив світ комікс всесвітньовідомого поведінкового економіста Дена Аріелі
- 25.06.2025|12:31«Основи» готують до друку «Стан людини» Ханни Арендт
- 25.06.2025|11:57Сьомий Тиждень швейцарського кіно відбувається у липні
- 25.06.2025|11:51Видавництво READBERRY перевидало «Чорну раду» Куліша
- 20.06.2025|10:25«На кордоні культур»: до Луцька завітає делегація митців і громадських діячів із Польщі
- 18.06.2025|19:26«Хлопчик, який бачив у темряві»: історія про дитинство, яке вчить бачити серцем
- 16.06.2025|23:44Під час «Книжкового двіжу» в Луцьку зібрали 267 892 гривень на FPV-дрони