Re: цензії

30.03.2026|Валентина Семеняк, письменниця
Слово його вивершується, сіється, плодоносить…
25.03.2026|Анастасія Борисюк
Чи краще озирнутися й не мовчати?
Часоплину течія
18.03.2026|Валентина Семеняк, письменниця
Зізнання у любові… допоки є час
18.03.2026|Віктор Вербич
Відсвіт «Пекторалі любові» у контексті воєнних реалій
17.03.2026|Василь Кузан
Делікатна загадковість Михайла Вереса
13.03.2026|Марія Федорів, письменниця
«Цей Великий день»: свято, закодоване у слові
11.03.2026|Буквоїд
«Коли межа між світами така тремка і непевна...»
09.03.2026|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ
100 тонн світла
07.03.2026|Надія Гаврилюк
“А я з грядущих, вочевидь, епох”

Новини

28.04.2018|18:13|Буквоїд

Ігор Павлюк. «Мезозой»

Роман «Мезозой» Ігоря Павлюка – колоритний авторський простір, пронизаний променем часу, який уже не може бути авторським, а тільки загальнолюдським, як не намагатися його стиснути, чи навпаки, розтягнути. 

Власне, боротьба із перехідним часом (мезозой – (від грец. μεσο – середній і ζωον – життя) – то справжнє завдання митця. Підкорити час – усвідомити своє людське минання, яке споріднює з усім живим у Всесвіті. Пристрасть до привласнення тілесної любові, слави і влади, грошей – ознаки сучасної епохи. Головний герой роману Андрій Наюк, віршами якого він інкрустований, переживає вражаюче велику кількість подій та змін у житті за невеликий відрізок часу, шукаючи Бога. На початку роману він юний, наприкінці – сивий, але ще молодий, «сивий хлопчик» називає його автор.

Ігор Павлюк. Мезозой: Роман. – Чортків: Золота Пектораль, 2018. – 288 с.



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus


Партнери