Завантажити

чином дістати які-небудь натяки на уподобання старого Вчителя, на його улюблені вислови, аби через щось подібне спробувати розгадати слова паролю, або ж тематику, з якої міг узяти слова Вчитель, бо той пароль нарешті зможе наблизити їх до потаємних знань. Як вони не береглися сторонніх очей, приховуючи своє зацікавлення, всеодно ми зуміли непомітно, але надійно, приклеїтися до них; хоча план повернення собі вчителевих дискет виник у нас із Довбнею зовсім не одразу, спочатку з’явилася навіть не примарна надія знову продовжити пошукову справу, бо все інше дозрівало і обростало конкретними деталями значно пізніше, а тоді насамперед в нас спалахнуло природнє бажання якось поквитатися з тими нахабами, а для цього головним було у тих спостереженнях за зухвалими конкурентами, аби не потрапити їм на очі, а самім не втратити ворожого сліду аж до самої гадючої нори, до їхнього сховища...
Цього разу ми не мали права загубити сліди наших конкурентів, ми їх пасли вже досить сумлінно і майже до самої столиці, але там, на в`їзді до міської кільцевої дороги, ми звернули на інший бік, бо переслідування за ними перехопила наш новий легковик, якому було легше ховатися від пильности противника на міських вулицях серед жвавого транспортного руху, бо ж тої машини наші конкуренти не могли раніше запримітити, а ми й так йшли майже поруч із ними від самого села кілометрів із чотириста, але то не мало б їх на той час надто дивувати, бо після поминок одразу виїхало у столичному напрямку поспіль декілька схожих автомашин, майже усі вони були пристосовані до поїздок сільським бездоріжжям, тому й були трохи подібні одна до одної під товстим шаром срожовтої степової пилюки.
Ось, тоді і змогли дізнатися багато чого про ту ворожу бандитську зграю, котра постала впоперек нам на дорозі до багатих скарбів...

4.
Наша ґрупа була порівняно малочисельною, якщо разом порахувати всі наші тодішні бізнесові напрямки роботи, і на початку свого створення вона склалася переважно з колишніх учасників визвольних змагань за відновлення незалежності свого краю від Імперії, які не стали користатися тими своїми заслугами перед відновленою Державою, аби вимагати для себе пристойних чиновницьких посад, бо надто бідною і обідраною вирушала вона на важку дорогу свого відродження до колишньої призабутої величі. Тільки не було їй тоді спертися на когось з надійніших виконавців, бо ж не могла належним чином утримувати своїх урядовців, тому подалися туди різні люди і з різними намірами. Ми відразу зайнялися більш прозаїчною справою – живим бізнесом, намагаючись бути у своїх оборудках максимально наближеними до леґальної діяльності, це було досить важко, але нам вдавалося отримувати от уже кілька років зовсім непоганий, а, головне – стабільний прибуток. Стабільний прибуток у своєму постіному зростанню по висхідній, той прибуток, яким, із самого початку нашої спільної діяльності, ми дійсно мріяли ділитися з нагальними проектами з розвитку вітчизняної науки та культури, оскільки були певні, що без коштів ніякі самі найсвітліші й найпатріотичніші гасла щодо національного відродження ніколи не будуть зреалізовані. Згуртував нас навколо себе Довбня, котрий очолював непримітну патронатну службу в одному з міністерств. Воно було не із привабливих для зайнять великим бізнесом, тому на посаду міністра тої неприбуткової галузі ніколи не було конкуренції, хоча склад Уряду нашої молодої Держави оновлювався майже у повному складі щороку разом зі своїм прем`єром. Міністр у Довбні тримався на своїй посаді вже кілька років поспіль, був не занадто амбітним і жадібним до грошей, тому він не мав ніяких помітних нами претензій до позаслужбової діяльності підлеглих з патронатної служби, оскільки йому вистачало на різні чоловічі примхи і задоволення із тих відрахувань, порівняно скромних, але постійних, від наших оборудок. Мабуть і тому, що мав для себе ще інші джерела грошових надходжень, але те вже не турбувало нашу ґрупу, з котрої при Довбні постійно знаходився тільки Сірий, займаючи у тій патронатній службі офіційну посаду. Хоча вони сиділи в різних кабінетах, але один з телефонів, зазначених на їхніх візитних картках, був спільного користування, аби могли іноді підстраховувати один одного у службових справах. Щоправда, для Сірого це не було складним ділом, бо він відповідав тільки за один з незначних напрямків різнобічної бізнесової діяльності свого шефа, котрий більше покладав на заступника виконання своїх службових щоденних обов`язків у міністерстві, ніж залучав його до різних бізнесових оборудок, бо ними впритул займався сам, постійно перебуваючи в роз`їздах за стінами міністерського офісу, подекуди навіть за межами країни. Сірий був досить вправним канцеляристом старої школи, бюрократом у найкращому розумінні того давнього поняття, вміло відписувався на численні скарги, що надходили постійно до міністерства від наївних дописувачів, котрі з давніх часів і за будь-якої влади вірили у справедливе столичне начальство, котре може приборкати свавілля дрібних

читати