Завантажити

поєднання переляку й веселощів…
Стоп!!! Якщо Мишко так добре знає її думки, чи не означає це, що він… породжений ними ж?!
— Нi.
Свiтлана недовірливо подивилася на білу фігуру і ще раз ущипнула себе. Мишко знов посміхнувся.
— Перевіряй, не перевіряй, а я є. Думками твоїми я не породжений, а викликаний. Те, що я знаю їх наперед, аж нiяк недивно: людина швидше думає, ніж говорить, а відчуває швидше, ніж думає. Я тонший за людину. Зі мною взагалі можна не розмовляти, не думати — тільки відчувати. Але якщо тобі незручно, я… буду чекати твоїх слів, — він з показною байдужістю знизав плечима. Свiтлана уп'ялася поглядом у низьку стелю і мляво подумала: очевидно, у неї маразм, але не старечий, а втомливо-жіночий. А цьому білому вона ні слова не скаже, доки він не зникне геть. Ні пари з вуст. Нi зараз, анi потім…
— А кому ж ти говоритимеш, якщо я піду! — з іронією мовив Мишко. — Але що ж вдiєш, як не бажаєш говорити, скажу я. Так, тобі важко. Адже нiкчемний нігіліст приходить на допомогу за першим же покликом, де б він не був і чим би не займався. Пригадай! Це ж з тобою було. З тобою!!!
Свiтлана напружилася…
— Ну ж бо!
І вона дійсно пригадала. І ці чотири сни, в одну мить воскреслі в пам'яті живо і об'ємно, в усіх подробицях, і багато що інше; і занурившися у спогади з головою, зрозуміла: дійсно, вiдбувалося з нею. Не з якимсь там незнайомим Юрою — з нею. Хай їй грець, яка досада…
— Ех ти, помiчничок, — сказала вона стелі безбарвним від перевтоми голосом. — Де ж ти раніше був? Дозволив мені бабою стати… Ну так, самою натуральною бабою: рятуюся ка-зна від чого в глуші, дитина, прання, чоловіка немає, що з ним — невідомо, не сплю цiлi ночі, маюся… це ж нестерпно. Чого ж ти раніше не допомагав?
Свiтлана покосилася на гостя. Миша витягнувся на стільці і заклав руки за голову.
— Розпочну з кінця, — сказав він менторським тоном, але раптом всім тілом подався уперед і з болем в голосі почав виговорювати Свiтланi: — Тобі допомагали! Допомагали. Що Борух Пінхусович обіцяв? Нагадати, якщо забудеш. І нагадували, цілих чотири рази нагадували! Хiба замало? То скільки ж можна тоді!
Або не так допомагали, скажеш? Чого ти чекала, чого, я питаю? Щоб відразу молочні ріки в кисiльних берегах? Не буває так, пусюнчику! Юра сам викликався йти, сам напросився. Його, тобто тебе, попереджали по-доброму: не зможеш ти нічого вдiяти, не йди, піднімися хоч би у другий свiт. Не побажав. Став тобою, не змінившися. А чого Юра завжди прагнув? Щоб його опікали, щоб наглядали за ним, безрозсудним дитятком, щоб все за нього робили. Взявся йти попереджати людей — твоя ласка, йди, але не вимагай же, щоб ми виконували за тебе твою роботу!
Свiтлана одразу ж зметикувала: точно, це ж якщо Юра перетворився на неї, отже, вона мала розповісти всім про майбутню катастрофу! Не якийсь там незнайомець, а саме вона…
— Я… ти не про це, — спробувала слабо захищатися. Мишко презирливо випустив повiтря крiзь зуби: “Пфсссс!” — і продовжував з подвоєною енергією:
— Ні, вся справа саме в цьому! Що, злякалася правди? А от вона, правда ця, — гість поклацав пальцями, і в правій долоні немов би затуманилася хмаринка потовченого скла і блиснула крихітна іскорка. — Ти жінка, так. Що ж тут дивовижного? Ніхто з нас не знає, ким стане після повернення вгору. Одного лише не буває: щоб повернувся дух без тіла. Пам'ятаєш, ти так вважала?
Вловивши миттєве недовір'я у погляді Свiтлани, Мишко пояснив:
— Я не повернувся ще, я гість. І потім, тільки з пекла можна вийти вгору раз на рік, а з другого свiту — хоч кожен день! Бачиш, до чого жорстоко ти помилився? Піднявся б до нас і відвідував землю, коли закортить…
Ну гаразд, я про повернення. Був колись деякий страхiтливий антисеміт, який наступного разу перетворився на єврея. Оце номер! От це я розумію! До речі, сюжет про расиста, про ку-клукс-кланiвця, який одним далеко для нього не прекрасним днем стає негром, використовується в Америці вельми широко і навіть у Бєляева зустрічається. Але що з тебе взяти! Сама назвала себе бабою, а куди бабі книжки читати за тазиками і каструльками… Відчитала своє в школі, і годi з тебе.
А конкретно з тобою все просто. Расист стає негром, антисеміт — євреєм заради виховання. Юра помер невчасно, оскільки забув, гірше того — не намагався дізнатися про Бабин Яр, пам'ятаєш? Але в нього залишалася ще одна слабинка: не вмів пусюнчик піклуватися про інших, хотів, щоб тільки про нього піклувалися так клопоталися. От він і став тобою! У тебе дочка, — Миша якось дивно позирнув на Аленьку. — Ти не можеш не піклуватися про неї, вчишся піклуватися, хочеш того або не хочеш — адже жінка не може не піклуватися! З іншого боку, для чоловіка Юра був слабаком як зовні, з точки зору мускулів, так і внутрішньо, духовно. Тут вже тобі просто не можна не стати жінкою! Загалом, все це двiчiдвачотири.
Так, ти зараз отримала досхочу: вiддалене селище, невідомість щодо чоловіка й інше. З жінки на бабу перетворилася. Так сама ж винна!..
— Я?! Я ще й винна? — від такої

читати