I Твій знак зодіаку – Діва, Нічка над нами зоріє. Ти в мене будеш щаслива, Анастасіє. Вересневої казки жар-птиця Над колискою мріями сіє, На долю Твою золотиться, Анастасіє. У шелесті рідного міста Над домом Твоїм де всі є Ластівки витимуть гнізда, Анастасіє. Хай зглянеться...

Мене звуть Велеслава. Мені – двадцять років, і я – відьма))) Боже мій, чого тільки не придумають люди! Після того, як я зцілила царського сина від смертельного поранення отруєною стрілою, то що ще могли подумати неосвічені люди? І якби це був не царський син, мене б давно вже...

У лави шикуймося, сестри й брати – потуго багатомільйонна! Не можна колонами різними йти допоки є п´ята колона.   Амбітні гетьманчики – курям на сміх, фальшива на кожнім корона… Не можна сьогодні іти проти всіх допоки є п´ята...

Дорога на Київ у грунті й підґрунті, В купинному здвижі, в грудневому грудді, Поросла тернами, снігами задута, Узута в сирицю, кривава, роззута, Ота, що до ніг – праслов´янським племенам: Полянам, древлянам і всім безіменним. Дорога козацька, повстанська дорога, Крізь дикі поля й...

 Дорога терракотовой пластины1. От терракотовой пластиныДо шаровидного конца Пролегает одна дорога Он проходит по нейГоловоногий Вельветовый СтрогийИдет, как нужно:Не задавая лишних вопросов, Ладони раскрыв, будто лотосыГрудь оголив солнцу И когда проносится машина мимо, Едва его не задев,...

Де я вперше чув російську мову? На Роменщині, в глухім селі. В пам´яті моїй зринає знову спогад про дитинство на Сулі. З тих років двадцятих бачу й досі: коли голод гнав до нас людей, жив у тітки нашої Ходосі хлопець з Волги, звався Дорофей. В латаній до нас приходив свиті, грався з нами,...

Є.Маланюкові "Занадто панська — Польща. З нею важко. Гидке — московське: вірний твій холоп, Сміття твоє, підніжок твій Івашко. З такими жить — добра нам не було б. Туди нам треба глянути, за море. Хоч і далися турки узнаки, Та тільки з ними лад якийсь утворим. О Боже,...

Ніч темна людей всіх потомлених скрила Під чорні, широкії крила. Погасли вечірні огні; Усі спочивають у сні. Всіх владарка ніч покорила. Хто спить, хто не спить, — покорись темній силі. Щасливий, хто сни має милі! Від мене сон милий тіка... Навколо темнота тяжка, Навколо все спить, як в...

Досвітній шепіт ночі – таїна. Край неба засіріли чорні хмари. На все міжгір´я – лампочка одна, Немов із башти мстивої Тамари. Скресає пташки хрипкий голосок, Він, як і вогник, поки що самотній. З імлистої міжгірної безодні Світанок вирвався до моря на пісок. Не згасне вогник...