Де я вперше чув російську мову? На Роменщині, в глухім селі. В пам´яті моїй зринає знову спогад про дитинство на Сулі. З тих років двадцятих бачу й досі: коли голод гнав до нас людей, жив у тітки нашої Ходосі хлопець з Волги, звався Дорофей. В латаній до нас приходив свиті, грався з нами,...

Є.Маланюкові "Занадто панська — Польща. З нею важко. Гидке — московське: вірний твій холоп, Сміття твоє, підніжок твій Івашко. З такими жить — добра нам не було б. Туди нам треба глянути, за море. Хоч і далися турки узнаки, Та тільки з ними лад якийсь утворим. О Боже,...

Ніч темна людей всіх потомлених скрила Під чорні, широкії крила. Погасли вечірні огні; Усі спочивають у сні. Всіх владарка ніч покорила. Хто спить, хто не спить, — покорись темній силі. Щасливий, хто сни має милі! Від мене сон милий тіка... Навколо темнота тяжка, Навколо все спить, як в...

Досвітній шепіт ночі – таїна. Край неба засіріли чорні хмари. На все міжгір´я – лампочка одна, Немов із башти мстивої Тамари. Скресає пташки хрипкий голосок, Він, як і вогник, поки що самотній. З імлистої міжгірної безодні Світанок вирвався до моря на пісок. Не згасне вогник...

(до 90-річча з дня народження В.С.Пикуля) В кінці минулого століття, якщо хто пам´ятає, люди ще читали книжки. У книжкових крамницях завжди було тісно, ​​і багато хто міг всю ніч простояти у величезній черзі щоб, якщо пощастить, придбати підписку на книги улюбленого автора....

(до 90-річча з дня народження В.С.Пікуля) В кінці минулого століття, якщо хто пам´ятає, люди ще читали книжки. У книжкових крамницях завжди було тісно, ​​і багато хто міг всю ніч простояти у величезній черзі щоб, якщо пощастить, придбати підписку на книги улюбленого автора....

«хочу бути з тобою, але хочубутисобою...» Г.М.   доторкнися до мене — кричу кожним порухом подихом доторкнись до тих місць що не є ерогенними зонами кілометрами вкрадений прагну тебе закортіло тіла мертвого наче душею торкнися мене

Благодатний, довгожданий, Дивним сяйвом осіянний, Золотий вечірній гість Впав бадьоро, свіжо, дзвінко На закурені будинки Зголоднілих передмість. Відкривай гарячі груди, Мати земле! Дощ остудить, Оживить і запліднить,— І пшеницею й ячменем Буйним повівом зеленим Білі села звеселить.

А на воді в чиїйсь руці Гадюки пнуться... Сон. До дна. Війнув, дихнув, сипнув пшона — І заскакали горобці!.. — Тікай! — шепнуло в береги. — Лягай...— хитнуло смолки. Спустила хмарка на луги Мережані подолки.