Дві жінки – жінка дня і жінка ночі У мріях нам являються щодня. Одна поваги й відданості хоче, Розумна і проста. Це жінка дня. А друга – то падіння в глибину, Палкої плоті жадібне жадання. Як ці дві жінки зіллються в одну, Ото і називається: кохання.   1993 р.  

Біля моря дві піраміди Ми в долину їдемо Де прозорий Сучан. — Глянь! Ніч. Плями чужі. Живої душі Не знайдеш, скільки серце не жде… Де ж Бліді верби й крейдяність хат? Морок зітхає.

"Чого цвірінькаєш, дурний, чого голосиш? Хіба ж ти трясці захотів? Що заманулося, чого ти не попросиш, Чи сім´ячка, просця, пшонця, чи то крупів,— Всього ти в кліточці по саме нельзя маєш, Ще й витребенькуєш, на долю нарікаєш",— Так в клітці підлітка корив снігир старий. "Ой...

Дві сестри, тоненькі і сухенькі, Осінь ловлять в пелени над ставом. З господарства лине чистий дзенькіт, У воді поплюскує небавом. Віспа порябила лиця жовті, Доброти у серці не роз´їла. Полум´яне листя сипле жовтень, Тужавіє нива задубіла. Гуси білі, вилизані, тлусті Ґелґотять, бо...

Вони повільно йшли вулицею. Пахло весною, але це радше було передчуття. Поруч з ними біг пес.  “Дивися, пес! Звідки він узявся?”, -- по-дитячому здивувалася Вона.  “Та він уже з нами від мосту йде!”, -- посміхнувся Він, задивляючись в її очі.  Пес...

Облуплені стіни з червоними віконницями. Тротуар, похилений до канавки. Запнуті газом, красуні синіють спідницями Перед дверима галантерейної лавки. Ліхтарі освітлюють блискучі плями. Полинялість витріщила сполоханий зір. В глупу ніч, виринувши з ями, Почвалав двоногий звір.

На руїнах суржику, Либонь на честь Мови, Збудували лепрозорій. Тут згідно з правилами Підгнилу літеру «Йо» Прицвяховують до кожного Хреста людської вимови. А на стінах – Нерозбірливі Плями розстрілу, Які ще пам’ятають Кров боротьби. На «швидкій...

– Е, та він пішов! – Хто пішов? – Баба Ярина торохнула балійкою об комод у сінях, Сергіївна гикнула, а Зенониха стала на порозі та вп´ялася коров´ячими, через товсті окуляри, очима в Богоматір із Малям, що була на календарі навпроти. – Жорства...

Де зараз ви, кати мого народу? Де велич ваша, сила ваша де? На ясні зорі і на тихі води Вже чорна ваша злоба не впаде. Народ росте, і множиться, і діє Без ваших нагаїв і палаша. Під сонцем вічності древніє й молодіє Його жорстока й лагідна душа. Народ мій є! Народ мій завжди буде! Ніхто не...