(история одного превращения) - Ладно, не морочь мне голову о погоде. Лучше расскажи мне о том происшествии которое приключилось недалеко от города Женева, на прошлой неделе.   - Ага, ты об этом, ну тогда слушай. История действительно достойна, чтобы ее услышать. Ты помнишь Бретона,...

Вона мене оболесила, вона мене занадсонила — Мені ж здавалось, що підійме мене до вершин! Ах, невже вона навіки серце моє розореолила! Ах, невже, невже тут мені кінець і загин!

Вона жива й нежива Лежить у полі нерухомо. Не зранять соняшні слова Передосінньої утоми. Над баштами сонні оси, Замовкли коники в стерні, І ледве чуть, як в гущині Тече червоноките просо. І дві копи — плече в плече — Над нею тужать злотомитрі, А літо бабине в повітрі Комусь на...

Вона загубила хусточку, Проводжаючи нареченого У світлу подорож На Летючий Голландець. Переживала… Айне кляйне Лореляй! Вона так втомилась Чекати Його повернення, і Врешті-решт сіла на скелю Плакати на роздоріжжі Серед чорно-синіх каламутних хвиль. У зеленій святковій сукні....

Вона замовляла подвійну без цукру Любила сильно до болю Осінь її загортала у смуток Але підсвідомо вона хотіла бути з тобою Та щось завжди їй заважало Максималізм чи дівоча впертість Якби ти бачив як вона дрижала Як лобом хотіла у тебе впертись Але вітер у вухах глушить сигнали Які надсилаємо...

Вона заслуговує на аромат перезрілих квітів, Морські ненароджені сльози ховає в рожевий сплін. Її капітан не боїться підводних рифів. Рука, а в руці Матеріали обох глибин. Вони на прощання не тішаться Снами і з нами, вони не бувають не щирі, ні так, ні те. Вони розважаються поспіхом, ніби...

Вона прийшла непрохана й неждана, І я її зустріти не зумів. Вона до мене випливла з туману Моїх юнацьких несміливих снів. Вона прийшла, заквітчана і мила, І руки лагідно до мене простягла, І так чарівно кликала й манила, Такою ніжною і доброю була. І я не чув, як жайвір в небі тане, Кого...

вона ховає до шухляд серця коханців слонячі бивні сувеніри з літніх мандрів у жовтій майці баскетбольної команди вона зійде як завше на останній станції   вона зійде як завше на останній стадії своїх надій – повнометражних кінофільмів і гострий дощ атакуватиме повільно її...

Вони жили довго й померли одного дня. Коли їх ховали, то плакала вся рідня, А в розпал погребу зайшовся шалений дощ І глина з могили чіплялася до холош. І небіж з великого міста двигнув плечем: "Вже їм не поможеш, а нам оце все зачем?" І батюшка сквапно махнув: забивайте вже! І мокра...

вони прокидалися зранку і дивились новини у яких говорили про свіжі смерті за вікном ішов дощ липкий наче слина наче хтось намагався ретельно стерти всі канали новин політичні ігри блокпости кордони і барикади прапори стрічки плакати і стікери кольорів які вже почали набридати їм здавалось...