Електронна бібліотека/Поезія

ДомовикБогдан Чубко
МонологГанна Заворотна
«Її сукня» (Уривки з роману)Алла Рогашко
На розстанях долі (уривки з роману)Іван Корсак
ГойдалкаОлексій Ганзенко
АлергіяОлексій Ганзенко
Доля знахаркиГанна Заворотна
ВіршіОлександра Григорчук
«На ріках вавилонських… Кілька думок про повернення». Фрагменти з книжкиАндрій Зелінський
П´ятий пар. УривокМаксим Гах
ПоверненняГанна Заворотна
Із циклу «Загублені значення»Лілія Войтків
Осточерствілі ангелиОлексій Ганзенко
Поет і ковчегОлексій Ганзенко
«Психи двух морей». III ч.Руденко Юрій
«Психи двух морей». II ч.Руденко Юрій
«Психи двух морей». I ч.Руденко Юрій
Сучасні борделіХристина Букатчук
Афродита. Античні міфи в сучасній обробці (фрагменти)Антоніна Спірідончева
Руда Кобилиця. Зі збірки «Амазонки»Антоніна Спірідончева
ВіршіОльга Соколовська
Не хотілаОлексій Ганзенко
РозглядиниОлексій Ганзенко
Лукій вмираєОлексій Ганзенко
коли скінчиться війна ми знову вирушимо на схід...Олександр Андрієвський
революціонери молоді і старі...Олександр Андрієвський
з віршами аполлінера у рюкзаках...Олександр Андрієвський
революції у моєму місті зазвичай починаються восени...Олександр Андрієвський
пластика твоїх пальців кожна лінія злам...Олександр Андрієвський
середина осені попереду ще півроку холоду...Олександр Андрієвський
чим східніш і південніш здається тим холодніш...Олександр Андрієвський
вони прокидалися зранку і дивились новини...Олександр Андрієський
15 років без себе (Загублений)Ксенія Циганчук
Завантажити

Вони жили довго й померли одного дня.

Коли їх ховали, то плакала вся рідня,

А в розпал погребу зайшовся шалений дощ

І глина з могили чіплялася до холош.

І небіж з великого міста двигнув плечем:

"Вже їм не поможеш, а нам оце все зачем?"

І батюшка сквапно махнув: забивайте вже!

І мокра метнулась шлея поміж ніг вужем.

 

А дощ усе йшов та йшов і не знать було,

Чи плакали рідні, чи просто вода чоло

Змивала і капала тихо собі в траву,

І давні чорнілись вінки оддалік в рову.

І небіж з великого міста кудись дзвонив:

"Я завтра прієду – пускай подождуть вони!"

І жовтий автобус чадів і ледь-ледь дрижав,

І змотував дядько рулоном шлею-вужа.

Просила дочка всіх лишатися на обід,

Пірнав у автобус близький і далекий рід;

І ледь закуривши, стріляли в траву бички,

І хустка сповзала набік з голови дочки.

 

А ледь спорожніло на цвинтарі, враз дощу

Не стало, немов не було, а не просто вщух.

І сонце сяйнуло з неба мов Божий знак,

Мов синява впала долі – згори й навзнак.

І враз ожило між трав, між могил-хрестів

Пташок міріадиіхто лиш там не свистів,

Не цівкав, цвірінькав, не тьохкав, сюрчав, дзвонив…

Немов новосельців стрічали отак вони.

Гуділа бджола, і мухва, і хрущі, й жуки,

І синява мріла впріло. Став день такий

Пахучий мов хліб, хоч бери в руки ніж та край.

Неначе померлі потрапили зразу в рай.

 

А в хаті тим часом, де тріск од свічок різкий,

Вже коливо з´їли й поклали ложки в миски.

Й кульочки з цукерками пхала до рук дочка,

І небіж з великого міста шукав бичка,

Бо геть розкурила франта сільська рідня.

Вони жили довго й померли одного дня.

 

І дівчинка, правнучка тих, що пішли разом,

Стояла в порожній кімнаті, де лиш вазон

Ховався забуто в куті мов зелений кіт,

І думала: що це за дивний, химерний світ?

Ще зранку стояли в кімнаті цій дві труни –

Прабаба й прадід, а тепер у раю вони.

 

1-4квітня 2013



Партнери