Списані блокноти вздовж і впоперек – Літери впізнає тільки час. І любов моя в катренах-променях Обпікає когось, та не нас.   Ми горіли. ВІЛом інфіковані Насліпо ще йшли на свій Парнас. На цілунки, Богом пораховані, Бракувало зламувача кас.   Схожі на людей, крилаті...

А мова не корилася царю — ані царю, ані його сатрапам, з орлом двоглавим[1] стаючи на прю[2], що брав її у пазуристі лапи. Несла устами відданих синів мужицьку правду, ту, що є колюча, сміялася з ненависних панів, що їхня правда на всі боки гнуча. Плюндрованій, не надавали прав, немов на...

А мова не корилася царю — ані царю, ані його сатрапам, з орлом двоглавим стаючи на прю, що брав її у пазуристі лапи. Несла устами відданих синів мужицьку правду, ту, що є колюча, сміялася з ненависних панів, що їхня правда на всі боки гнуча. Плюндрованій, не надавали прав, немов на звіра,...

Ідалія Полетика, прославилася бабонька, цькувала собі генія, знічев´я, просто так. Тепер в музеях Пушкіна зі стін очима кліпає, за віяло ховається, коли екскурсовод ні-ні та й скаже: – Ось вона, та сама світська дамочка, котра цькувала генія. Нікчемна, а й вона отрути жменьку...

Мене не ріжуть В конвульсії Російською мовою На вузькі клапті Неприязні та ненависти. Най вона прогресує В текстах Маяковського, Хармса, Вознєсєнського та ин. Най вона імпульсує В російському Рок-н-роллі, Але залишається Поза межами досяжности В себе, Вдома...

Ні, троянди не пахнуть, особливо ті, що привласнені; Змії шукають тепло і тихо на грудях пригрілися. Забракло хвилин відпочинку – нині скорочено час мені, І повільно сунеться ранок із-за дальніх гір на милицях.   Це не думка сліпа – це отак формувалося мислення, І на...

На світі вже давно ведеться, Що нижчий перед вищим гнеться, А більший меншого кусає та ще й б´є — Затим що сила є... Примір не довго б показати, Та — цур йому! Нащо чіпать?.. А щоб кінці як-небудь поховать, Я хочу байку розказати. Улітку, саме серед дня, Пустуючи, дурне Ягня...

«Чого, брате, так збілів? Що з тобою сталось?» — Ах, за мною через став Аж сто вовків гналось! «Бог з тобою... Сто вовків!.. Та б село почуло...» — Та вірно пак і не сто, А п´ятдесят було. «Та й п´ятдесят диво в нас... Де б їх стільки...