Вимережить пісню — голубині крила, щоб у ній блакитно далечінь замріла, щоб у ній заграло шумовиння трав, я слова таємні у степу збирав. Плюски — шелестіння — викінчені гами, я їх наче лялю тішив пелюстками ясочок-волошок. Жайворонка спів і перлини-роси у вінки заплів. І...

* Міраж сонливий, схований у дати, Мелодією вирію щемить. Написано, що мало написатись. Літа й віки вміщаються у мить. Весна така пісенно-солов’їна, Що забуваєш про коли та як. Осонцена усміхнена сльозина. Тягар душі, що легша солов’я*. *Побутує твердження, нібито маса душі...

Жаба тисла Петра, відколи за довгою фурою, наче хвіст диковинного ящура, опустився, гойднувшись, шлагбаум митниці. Жаба маленька така і зеленкувата... "Ні дідька толкового для нашої спільної справи Олексій не зробив, - ворушилося і підростало в думках зелене створіння. - Прокрутив усе я, а він...

— Ти знаєш, друже, що може слово з напів´ясного нам джерела предмету назву дать випадково, і назва влипне, як там була! Тарасик слухав мене, завмерши, уже до бесід зі мною звик. — Коли англійці ступили вперше до австралійців на материк і там уздріли якусь тварину —...

Джо Кокер співав “Unchain my heart...” про любові ґрати, де демедж, коли в неї грати, стане станом речей...   Погляд, кинений випадково: я самотня. Хоча й не сама Нічого між нами нема - ні одягу, ні любови...   Погляд, кинений дещо далі, примІтив увесь...

Я – випадок. Я із закону випав І впав у винятковість, як у сон. Але не любить винятків закон. Хоча – хіба це вибрик? виклик? випад? І все ж я, випаденець, під замком Сиджу собі, некондиційний виплід, Складаю іспит на циганський випіт (Колись би вже….. корова язиком). Бо що...

1. Чи спиш, чи вже заснув навіки - Позаду тиша лиш, її спокійний шал І спомин, що людьми колись ще звались чоловіки, Жінки - трояндами, що розцвітали, як стихав вночі вокзал Життя, з якого вирушили тлінні, Щоб тінями у ранки увійти. А може, зовсім, може, не створіння Ми, - незасвічені...

Випливає чапля з туманiв: Тихо крилами моя махає птиця, Мов у истя ранiшнiх лiсiв З серця точить кров — i кров стає суниця. I ще тихше канула за гранi I розтала десь за сосанми далеко. Чапля — може то була лелека — Потонула в сутишi багранянiй. I над плахтою картатою полiв,...

Вип’ю сонце Хай воно мене зігріє узимку Якщо треба, розбавлю його льодом з кусочком м"яти Після сонця питиму хмари, Додаватиму їх як вершки до кави, І втоплю їх у своїй чашці. Висмокчу дощ із трубочки з МакДональдсу І буду тихо ридати Переформатуватись