. . .одного разу я відчув велике закриття чакрів, тобто припинення наснаги-кундаліні, не могла розвинутися аніяка енергія; асани, ба, медитації покинули допомагати, в мене почала розвалюватися сім’я, бо вона доводила, що все це од надмірного захоплення східними, радше південно-східними...

У непролазних нетрях Інтернету, закутана в бабовняний халат, я видавала всі свої секрети і не свої... а ти? чи то навряд? Розгойдувала тиша білу лампу, дзижчала муха і пищав комар, а я гортала googолівську мапу і смакувала смайликів нектар. А я була на фото - просто краля, куди там шоу-бізнесу...

Ось бубон ранку — кругле сонце до маршу будить вояків. Лопочуть верблі по казармах, весна тріпочеться, мов спів, весна тріпочеться, мов птах, у клітці сірих коридорів, і день накреслює свій шлях на мапі неба. Гаснуть зорі, мов очі втомлених коханок. Ось кленів ряд в стобарвній зливі....

Поетам клініки ім. Павлова   1. Коли якась людина починає незрозуміло поводитися, І ти навіть не можеш вгадати, що далі вона утне, Починаєш думати, що при нагоді все Може статися, і побічне, і визначне,   Навіть і потойбічне, бо тут, як усюди, Усюди, як тут, це читається по...

Вербова гілка зацвіла У мене на столі, Як символ сонця і тепла, Ще схованих в імлі, Як знак зеленої весни, Котра ще вдалині, Як знак, що щастя сад рясний Даровано мені. Вербова гілка на столі У мене розцвіла... Прилинуть, серце, журавлі, А в них на кожному крилі Дар сонця і тепла!

Мужик із Мантуї, повільний і смаглявий, З дитинства ніжного колисаний селом, Звеличив кий, і плуг, і мідяний шолом, І знявся до вершин нечуваної слави, Бо крізь огонь і дим усобиці іржавий Побачив кращий вік і проспівав псалом, Як спочиває світ під цезарським орлом У лагіднім ярмі безсмертної...

Мужик із Мантуї, повільний і смаглявий, З дитинства ніжного колисаний селом, Звеличив кий, і плуг, і мідяний шолом, І знявся до вершин нечуваної слави, Бо крізь огонь і дим усобиці іржавий Побачив кращий вік і проспівав псалом, Як спочиває світ під цезарським орлом У лагіднім ярмі безсмертної...

В електричці розмовляли двоє глухонімих, Він та вона і, хоч-не-хоч, а всі дивились на них. Її пальці казали: Я втомилася – ми давно не були разо́м. Ти зникаєш надовго, ти мовчиш, який у цім всім резон? Його рухи казали: Я багато працюю, я ось-ось винайду вічний двигун, І ми...

Якби все починалося з табула раси, А не з того сліпоокого цуценяти Яке втопилося, де бульби часу Роздрібнюють круги, Розчавлюють принади Долі нерозумної – Вона не знає що діється Вона обіймає тебе наймання, Вона чекає відповіді Та запитання аж піняться: Чому не зараз? Чому не...

Верни до мене, пам´яте моя, нехай на серце ляже ваготою моя земля з рахманною журбою. Хай сходить співом горло солов´я в гаю нічному. Пам´яте, верни із чебреця, із липня жаротою. Хай яблука останнього достою в мої, червонобокі, виснуть сни. Нехай Дніпра уроча течія бодай у сні...