Електронна бібліотека/Поезія

ГойдалкаОлексій Ганзенко
АлергіяОлексій Ганзенко
Доля знахаркиГанна Заворотна
ВіршіОлександра Григорчук
«На ріках вавилонських… Кілька думок про повернення». Фрагменти з книжкиАндрій Зелінський
П´ятий пар. УривокМаксим Гах
ПоверненняГанна Заворотна
Із циклу «Загублені значення»Лілія Войтків
Осточерствілі ангелиОлексій Ганзенко
Поет і ковчегОлексій Ганзенко
«Психи двух морей». III ч.Руденко Юрій
«Психи двух морей». II ч.Руденко Юрій
«Психи двух морей». I ч.Руденко Юрій
Сучасні борделіХристина Букатчук
Афродита. Античні міфи в сучасній обробці (фрагменти)Антоніна Спірідончева
Руда Кобилиця. Зі збірки «Амазонки»Антоніна Спірідончева
ВіршіОльга Соколовська
Не хотілаОлексій Ганзенко
РозглядиниОлексій Ганзенко
Лукій вмираєОлексій Ганзенко
коли скінчиться війна ми знову вирушимо на схід...Олександр Андрієвський
революціонери молоді і старі...Олександр Андрієвський
з віршами аполлінера у рюкзаках...Олександр Андрієвський
революції у моєму місті зазвичай починаються восени...Олександр Андрієвський
пластика твоїх пальців кожна лінія злам...Олександр Андрієвський
середина осені попереду ще півроку холоду...Олександр Андрієвський
чим східніш і південніш здається тим холодніш...Олександр Андрієвський
вони прокидалися зранку і дивились новини...Олександр Андрієський
15 років без себе (Загублений)Ксенія Циганчук
Така любовОлексій Ганзенко
Убити ВладикаОлексій Ганзенко
Хто ж порятує Світ?Олексій Ганзенко
Йди геть, зухвалий весняний ранок...Олеся Гунько
Завантажити

В електричці розмовляли двоє глухонімих,

Він та вона і, хоч-не-хоч, а всі дивились на них.

Її пальці казали: Я втомилася – ми давно не були разо́м.

Ти зникаєш надовго, ти мовчиш, який у цім всім резон?

Його рухи казали: Я багато працюю, я ось-ось винайду вічний двигун,

І ми поїдемо на море. Повір, адже я не брехун!

Її пальці торкалися скроні, кутиків очей і чола,

Її пальці літали та дзижчали наче люта бджола:

Ні, не вірю – я бачила тебе з нею знову,

І я плакала, і я читала вашу підлу розмову!

Ти говорив про любов, ти, що присягався тільки мені!

Його руки здіймалися вгору і їх крик нестерпно бринів.

Його пальці торкалися скроні, чола та кутів очей,

Його пальці кричали: Ти не розумієш простих речей!

Я говорив про любов до тварин, бо вона підібрала глухонімого пса,

І тепер вони вдвох і я казав: якась у цьому всьому тваринна краса.

Але пес не розуміє мови глухонімих,

І я не знаю, як воно буде, і мені шкода дивитись на них…

Її руки злетіли, немов потопельник, що вже був торкнувся дна,

Її руки сказали: Боже, яка я була дурна!

Адже ти мене любиш, і нема за тобою зради вини!

Бідна тваринка… Хай уже ми, але чому вони…

І їй стало добре, і їй стало сумно, і вона почала співати.

Це був давній романс про вересневий вечір та про любов,

що здатна народжувати і вбивати.

Потім він підхопив, незрадливий такий і зрадливий такий,

І вони заспівали вдвох вересневий романс на чотири руки.

Їхні пальці сміялися, плакали й зрідка викрешували вогонь,

І, затамувавши подих, на них дивився увесь вагон.

І крізь вікно вересневий вечір, слухаючи про себе, дивився на них…

Звісно, все це дуже приблизно, адже я не знаю мови глухонімих…

 

Серпень - вересень 2012

 



Партнери