+ + + Що ж, залишмо на час це ранкове пробудження вулиць. Надто багато сонця довкола, надто багато очікувань. Рукописна сторінка дощу, переписана начисто, з наскрізним римуванням остуди – що ж, нам є що лишати в пекучих кімнатах серпня, нам буде що згадувати, буде за...

Між людьми, як пташка, в’ється, У людей і їсть, і п’є; Ходить старець, просить, гнеться, А у неї всюди є.

У приміських потягах та на перонах. У місцях з дешевим пивом та алкоголем Він все думав що лишила вона йому по собі. А лишила вона не так і багато: Старий номер, де тільки відповідав оператор. Якісь свої маршрути на мапах, Та незрозумілі намальовані на листку координати. Залишила на...

Там, де вітер Лепетень По підметах спрохнялих, Коливались Златовіти — Йшов новітній день! Гей! Сідаймо всі на релі — Гайдабурити гайда!.. Морок, смуток? Я веселий — Молотка дзвінкий удар! Тіні — Зникли. Вечір синій І — кривавий... Що мені? Я до цього також...

що це за видиво суне хто онде лізе рогатий схоже, тролейбус при- «п´ятий» злим павутинням до неба саме його нам і треба гуркіт і курява, крики стогне, двигтить під ногами наче прокинувсь еребус гомін і лемент великий мила, не бійсь, то тролейбус виїхав нагло з-за...

Що щастя? Се ж ілюзія, Се привид, тінь, омана… О ти, ілюзіє моя, Зрадлива і кохана! Кринице радощів, чуття Ти чарочко хрустальна! Омано дум, мого життя Ти помилко фатальна! Я хтів зловить тебе, ось-ось, Та враз опали крила: З тобою жить не довелось, Без тебе жить несила. З тобою жить...

1857, червня 12. Перша визначна подія, яку я до моїх записок завожу, така: обтинаючи цей перший зшиток для згаданих записок, я зламав цизорик. Подія, здавалося б, дрібна й не варта тої уваги, яку я на неї звертаю, вписуючи її, як щось надзвичайне, до цієї строкатої книги. Коли б цей казус...