Електронна бібліотека/Поезія

я очі розплющив у тихій темряві...Анатолій Дністровий
після того як стихла канонада...Анатолій Дністровий
Галява (новела)Віктор Палинський
Вілла під крокодиломВіктор Палинський
Перезавантаження життяМикола Істин
чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
Вулиці тонуть у сонячній млості...Сергій Жадан
Прошиті жилами дротів...Василь Кузан
Протяги - ніби душі - носяться по кімнаті...Дмитро Лазуткін
під час повітряної тривоги...Анатолій Дністровий
ранковий трамвай у мене спитав...Анатолій Дністровий
ІлляВіктор Палинський
чи виберуся з цієї журби...Анатолій Дністровий
Осінь стану воєнногоМикола Істин
Тиха пора із домішком срібла...Сергій Жадан
Зала очікуванняГалина Крук
Якщо зможеш – поплач...Катерина Калитко
За вечерею з європейськими інтелектуалами...Катерина Калитко
Тук (новела)Віктор Палинський
Мисливці на снігуКостянтин Москалець
Остання осінь у житті...Віктор Дячок
де ти була мені сестра...Тарас Федюк
І ще таке, знаєш, пташине…Мар´яна Савка
Прийде пора золотаМикола Істин
Лик смерті (уривок із роману)Олександр Горбачевський
Німа (новела)Віктор Палинський
Повітряна тривога по всій країні...Вікторія Амеліна
У весняне синє поле...Вікторія Амеліна
жінка розгублена біля чужого моря...Вікторія Амеліна
Пам´ятаю, як я себе берегла малою...Вікторія Амеліна
зустрінемось в києві мила не дивлячись на...Тарас Федюк
Дитя нашого часуАнатолій Дністровий
Можна я ще скажу?..Сергій Жадан
Завантажити

+ + +
Що ж, залишмо на час
це ранкове пробудження вулиць.
Надто багато сонця довкола,
надто багато очікувань.
Рукописна сторінка дощу,
переписана начисто,
з наскрізним римуванням остуди –
що ж, нам є що лишати
в пекучих кімнатах серпня,
нам буде що згадувати,
буде за чим шкодувати.
Дай я скажу тобі –
в серпні щоразу так світло,
оскільки по літу рахуєш тих, хто лишився,
і помічаєш відсутність тих, хто пішов.
Ніби тривала нічна переправа
забирає потойбіч мандрівників,
за якими довго озиваються з берега.
Дай я тобі розповім –
час складають не так голоси,
як пунктуація,
вона нас окреслює, вона дає
нам секунду на видих і вдих,
нею означується наша
взаємопов’язаність,
наша відмінність,
спорідненість.
Що ж, у кімнатах лишається наше з тобою
мовчання, яке ми ховали в повітрі,
ніби крадене срібло.
Хто тепер розбереться в тому,
що не було промовлене нами?
Хто тепер розшифрує письмо,
нами замовчане?
Надто багато сонця було,
надто багато сміху.
Ночі холодні.
Слова відверті,
наче жінки уві сні.



Партнери