Затисши пальцями ноги безмежжя вечір, Ти з головою в сніг поринеш - угадай, чиї біліші кості? - Чи того що розтав узавтра, чи того, кому на плечі Кладуть коліна в божевільно-таємничій млості? Ні, сонце хай не сходить й заметіль не дмуха - Хай куряви не буде вік і відпочинку, Але, вкладаючись в...

Ще губи кам´яні дахів високих Пожадливо бузу татарську ссуть, Ще безматень у вульні велетенськім Не зворухнувся: Грузно спить, — А вже Набряклими повіками за містом Моргає хтось І пальцями нервово По ринві стукотить. Бульвари. Сніг таранкуватий — як стародавній мармор, а коло...

Якось, випадково вештаючись, забрів у той самий сквер, що поблизу храму Єлизавети та Ольги. Той, хто читає мої новели, мабуть, запам’ятав Жовтого Привида, що замешкав десь поблизу, якщо взагалі у цього жовтяка існує поняття домівки. Так, він залишався таким же жовтоликим, виснажено-худим,...

— Це ви так розповіли про півня, — чи не він — улюблений ваш птах? Бляшані його фігурки дивні і мені стрічались на дахах! (З розмови з Тарасиком) Справді, півень — птиця, що єдина має від годинника ключі, що й спросоння нам, котра година, сповіщає завжди уночі. Взять...

Ще щебече у садочку соловій Пісню любую весноньці молодій, Ще щебече, як віддавна щебетав, Своїм співом весну красную вітав. Та не так тепер в садочку, як було: Вечір в маю, співом все село гуло, По вулиці дівчатонька, наче рій, На вишеньці висвистує соловій. Не так нині, як бувало!...

Щедрик, щедрик, щедрівочка, Прилетіла ластівочка, Стала собі щебетати, Господаря викликати: «Вийди, вийди, господарю, Подивися на кошару, Там овечки покотились, А ягнички народились, В тебе товар весь хороший, Будеш мати мірку грошей, Хоч не гроші, то полова — В тебе жінка...

що взяти з собою в останню зимову мандрівку фантазії давні й примарні які з кожним роком втрачають свій контур сумніви кволі що тиснуть і тиснуть на карк чи пересторогу з нервовою посмішкою яка зустрічає ранкове сонце наїжачується мов кошеня від дикого холоду і слухає серця нервове...

+ + + Що ж, залишмо на час це ранкове пробудження вулиць. Надто багато сонця довкола, надто багато очікувань. Рукописна сторінка дощу, переписана начисто, з наскрізним римуванням остуди – що ж, нам є що лишати в пекучих кімнатах серпня, нам буде що згадувати, буде за...

Між людьми, як пташка, в’ється, У людей і їсть, і п’є; Ходить старець, просить, гнеться, А у неї всюди є.