Кажуть, що кожен, хто вперше в житті переїжджає міст через Черемош між Кутами й Вижницею, мусить на тому мості поцілувати шмаркату бабу… Завтра я маю поцілувати шмаркату бабу. Хоча мені все-таки здається, що вони мене дурять. Але раптом ні?.. Бо кого не запитаю...

Шопена вальс... Ну хто не грав його І хто не слухав? На чиїх устах Не виникала усмішка примхлива, В чиїх очах не заблищала іскра Напівкохання чи напівжурби Від звуків тих кокетно-своєвільних, Сумних, як вечір золотого дня, Жагучих, як нескінчеиий цілунок? Шопена вальс, пробреньканий невміло На...

Знов прибули до нашої шпаківні Її, мабуть, торішні хазяї І зразу співи почали свої, Насмішкуватим спрямуванням дивні. Оригінальності від них не ждіть: Шпаки — це імітатори веселі; То іволга у лісні їх дзвенить, То хлопчик, друзів кличучи, свистить, То соловейко розсипав трелі, То колесо...

Ви, що шукаєте щастя І ви, що вбачаєте у ньому привид. Справа в тому, що вам важко розібраться І тому так багато кривд. Люди, ви страждаєте, А який близький і істотний вихід. То ви мучитесь, що нічого не маєте, То вам досить крихіт. Ах, я знаю слово, магічне слово… Воно ясніше сонця і...

Шукаю ізнову привід перетворитись на привид привидітись в глупу ніч тобі - віч-на-віч Вічність. Ність числа вікнам, розчахнутим уночі в липкому липні. Очі шукають очної ставки - приклад наочний, як крапля камінь точить Не розіб’є - то виточить, змиваючи зайве Salwe Ze wszystkich dzial!* -...

Все нижче сонце потойбіч дороги, А тут, в тиші, ростуть платани скраю, Смагляві і сухі дівочі ноги Дрібні сліди у пилі залишають. Гарбу двокоду тягнуть до оселі Бики слухняні, і минають люди, А у лісах пустельники веселі Ще й досі відають блаженства й чуда. В твоїх очах вся мудрість незглибима....

Все нижче сонце потойбіч дороги, А тут, в тиші, ростуть платани скраю, Смагляві і сухі дівочі ноги Дрібні сліди у птлі залишають. Гарбу двоколу тягнуть до оселі Бики слухняні, і минають люди. А у лісах пустельники веселі Ще досі відають блаженства й чуда. В твоїх очах вся мудрість незглибима....

З усіх людей найбільше я щасливий, будую білий калиновий міст. Мій дім скляний не з казки, лиш правдивий. Великої моєї філософії такий безглуздий зміст. Не заплачу стражданню й горю мита, люблю риск, небезпеку й сум’яття. Я є рушниця, радістю набита, якою вистрілю на честь життя. Я...