+ + + Це ось наше місто – стоїть на сході країни. Це ось ми, це ось наша мова таємна. На Різдво ми виходимо із будинків, б’ємо вітрини. Проводжаємо свого царя на захід, до Вифлеєма. Кажемо йому: царю, час рушати зі сходу. Час рушати на захід із цієї скрути. Там усі...

Це твоя п’єса, мабуть. Візьми її за руку, посміхнися варті. Яким би великим не було місто і довгим путь, зіграй самого себе у театрі,   життя цього варте, життя цього варте.   Якщо живеш на околиці – то сходи до центру на площу, де з фонтану вистрибують німфи на...

Цей жовтень соковитих плям закоханої в урожай землі, Без суєти прозорі ранки І дух вина, що тихо зріє в пишній млі холодного підвалу; Цей вдалий ракурс почуттів, яскравих обіцянок… Ґанки Усипані щемливим тлом успіня осені. Замало В нас Божого, щоб зрозуміти спів Життя, обласканого...

цей напівсон що триває роками – б"ється вода головою об камінь   ти ще чекаєш вона вже не чує кава вночі розчиняється всує   і між любов"ю та просто словами хмари стають захисними рядами   щедрих дощів на кордоні імперій зітканих нами з найтонших...

у Черепашому озері Централ-парку відбивається кришталевий* Український інститут Америки тінь від нього повзе навскіс Централ-парк з голови до ніг оповитий ‛шкірою зеленої жаби‛** повільно розтягує спину як перед стрибком в Черепаше озеро воскові фігурки мадам Тюссо функціонують...

Церква святої Ірини криком кричить із імли. Мабуть, тобі вже, мій сину, зашпори в душу зайшли. Скільки набилося туги! Чим я її розведу? Жінку лишив — на наругу, маму лишив — на біду. Рідна сестра, як зигзиця, б´ється об мури грудьми. Глипає оком в´язниця, наче сова із...

Облягали ляхи місто Десь в часі Руїни, Штурмували брами й мури, Підкладали міни. Боронилося козацтво, Й міщани не спали, День і ніч гриміли з мурів Пушки й самопали. Але Купер´ян-цехмістер Був за всіх завзятий, Цеховому товариству Нишком став казати: "Годі, братця, нам на мурах, Як...

Цє вже ніч? Та ні, іще не ніч. Ще сонця слід багрянить виднокруг, Ще сизі ластівки черкають Ворскли пруг, На Вовчім у шибках – ні каганців, ні свіч... Іще не ніч. Ще видно, як в дійниці обручній Скипають бульбашки на теплім шумовинні, Ще мати знову дістає зі скрині Ту хустку, що як...