Завантажити

Це твоя п’єса, мабуть.

Візьми її за руку, посміхнися варті.

Яким би великим не було місто і довгим путь,

зіграй самого себе у театрі,

життя цього варте,

життя цього варте.

Якщо живеш на околиці – то

сходи до центру на площу, де з фонтану

вистрибують німфи на земне плато,

що тримає атлант безталанно,

а мер покидає місто, як належить капітану,

а мер покидає місто, як належить капітану.

Якщо живеш у центрі – відвідай порт

на околиці, там щойно прибули нові емігранти.

Скоро цей порт закриють, і культурний імпорт

обмежиться говіркою поліцейських та курсантів,

а найкращі поети підуть в музиканти,

а найкращі поети підуть в музиканти.

Тримай її міцно за руку і не відпускай:

у цьому світі вам більше нічого втрачати.

В її широких зіницях – крик осінньої чайки

над морем, порізаним на каремати,

на яких сплять убиті кити та солдати,

на яких сплять убиті кити та солдати.

Якщо народиться дочка – дай їй ім’я Єсеня,

себто Єсенія, а сина назви як хочеш.

Але приводь їх до театру – того, що біля ясеня,

бо лише у театрі королі є справжніми, а очі –

не потрібно опускати перед тим, хто регоче,

перед злим тираном, який регоче.

Залишилося зовсім трохи часу у нас,

і життя закоротке, щоб давати поради.

Нам не вибачать карету, найми тарантас

до порту повз бібліотечну колонаду

і не озирайся на фінал цієї тіберіади,

і не озирайся на фінал тіберіади.

2016

читати