Олег Короташ Це твоя п’єса, мабуть... Зі збірки «Бордель для військових» Це твоя п’єса, мабуть. Візьми її за руку, посміхнися варті. Яким би великим не було місто і довгим путь, зіграй самого себе у театрі,   життя цього варте, життя цього варте.   Якщо живеш на околиці – то сходи до центру на площу, де з фонтану вистрибують німфи на земне плато, що тримає атлант безталанно,   а мер покидає місто, як належить капітану, а мер покидає місто, як належить капітану.   Якщо живеш у центрі – відвідай порт на околиці, там щойно прибули нові емігранти. Скоро цей порт закриють, і культурний імпорт обмежиться говіркою поліцейських та курсантів,   а найкращі поети підуть в музиканти, а найкращі поети підуть в музиканти.   Тримай її міцно за руку і не відпускай: у цьому світі вам більше нічого втрачати. В її широких зіницях – крик осінньої чайки над морем, порізаним на каремати,   на яких сплять убиті кити та солдати, на яких сплять убиті кити та солдати.   Якщо народиться дочка – дай їй ім’я Єсеня, себто Єсенія, а сина назви як хочеш. Але приводь їх до театру – того, що біля ясеня, бо лише у театрі королі є справжніми, а очі –   не потрібно опускати перед тим, хто регоче, перед злим тираном, який регоче.   Залишилося зовсім трохи часу у нас, і життя закоротке, щоб давати поради. Нам не вибачать карету, найми тарантас до порту повз бібліотечну колонаду   і не озирайся на фінал цієї тіберіади, і не озирайся на фінал тіберіади.   2016 *** Скачено із сайту Буквоїд 2008-2024 http://bukvoid.com.ua/library/oleg_korotash/tse_tvoya_piesa_mabut..._zi_zbirki_bordel_dlya_viyskovih/