Фіолетові машини сунулись донизу плазом. Наче купа мокрих змилків, Ізгори ковзли узвозом. Горобці обіч асфальту крихти в сірому калюччі Вишуковували ловко Між скоринок помаранчів. Сніг не йшов. Брикети бруку світло всотували вбоге І шкарпетка вогка бгалась В черевику крок за...

Не легко відійти в країну вічності німу, хоча яка була б дорога днів трудна і сіра. На сто вузлів сплелись думки з землею, й аж йому життя з долоні випало, немов розбита ліра. Учитель і поет, виховник, будівничий, що було для нього кожне слово чином, кожне ділом, не музам дань складав і не...

Ти можеш бути лагідна, як лань. Чи мов косуля злякана тікати світом-лісом. Достоту чистою або гидка, як твань. Запам`ятай: відповідай завжди на лист френч кіссом. Я знаю, від природи рот Є створений, щоб дихати - це зябри Людини, що тіка від шалу моря світового в грот Самотності, щоб там...

Капітан говорив про Хемінґвея та левів. Капітан запалював холодну лампу. – Світ – корабель, який пливе від щербатої до сонця, – казав він, дивлячись туди, де жевріла хвиля горизонту і птахи сідали за далекі лінії. – Світ – дивний корабель.   Наприкінці...

Сканируя компьютер на вирусы Неожиданно обнаружил В объекте «С» невероятный синтез Благородства и мужества   Вирусы С потемневшими от усталости лицами Стояли насмерть Блокируя процессы запущенные антихристом Защищали человеческую цивилизацию   Мне главный...

Arbol de la Esperanza, mantente firmе! Дерево Надії, не ламайся! Знов опоссумом біль вгризся в тіло... Душу знов смокче п’явкою сутінь... У зболілу артерію – морфій, щоб позбутись жахливої суті. В серці маками ятряться рани, зрад без ліку терпіти несила... Маячня п’яна ран не...

Є в Петра Івановича образа! Вісімнадцять років ходив він на роботу в сусіднє село за дванадцять кілометрів від своєї хати. Вісімнадцять років день у день і в спеку, і в мороз, і в дощ, і в заметіль. І ні разу, жодного разу не спізнився. Ходив він, не нарікаючи на долю і незважаючи на свою...